Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь 📚 - Українською

Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

1 359
0
10.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пані Язикатої Хати" автора Ялинка Ясь. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 70 71 72 ... 131
Перейти на сторінку:

-Підкажіть мені, як душі самотні зводити? Я хочу вже зараз спробувати допомогти одній парі.

-Похвальне бажання! - підтримала Явдошка, - знайомі твої?

-Не зовсім. Хлопця я знаю, а от із дівчиною «познайомилася» заочно… - і розповіла Стьопка про своє несподіване «вторгнення» у тіло Зойки. Явдошка навіть рота роззявила, слухаючи родичку.

-Чудна ти, Свирянка, якась, - винесла вердикт прародителька, - зі мною не траплялося подібного…

 

-І що ж мені робити? - засмутилася Стьопка.

-Я розповім, у чому наше вміння полягає, а як саме його застосувати – вирішувати тобі. Кожна з нас цю дорогу проходила самостійно. Слухай та запам'ятай! Перша відмінність Свирянки від інших людей у ​​чому?

-В очах? - припустила Стьопка, пригадавши, що розповідала Лукерія.

-В очах, - погодилася Явдошка, - вони, наш головний скарб. Здавна нас кликали «Зріючими» через здатність бачити невидиме. Були сумні часи, коли таких як ми на вогнищах палили, вважаючи, що ми надсилаємо пристріт, - Явдошка зітхнула, - ми їм щастя, плели, ех… ну, та не про те мова зараз. Так ось, за своєю суттю «пристріт» - це погляд внутрішнім зором. Лівим оком ти бачиш жіночу половинку долі, а правим – чоловічу.

 

            Стьопка почергово затулила рукою ліве, а потім праве око.

-Це не так робиться, - з усмішкою похитала головою старша родичка, - тим більше вперше. Зібратися з думками треба.

-Ну сяду я вдома, сконцентруюсь. Очі закрити і що далі?

-Почни з тих, кого знаєш, так буде легше. Потім, як навчишся, з'єднуватимеш, хто за сотні кілометрів від тебе, а то й далі.

-Добре. Але як?

-Заплющ очі, - веліла Явдошка. Стьопка закрила, - уяви ту вагітну дівчину.

-А чому саме дівчину? Чому не хлопця?

-Жіночі переживання тобі ближче. Як навчишся, все одно буде з кого починати.

 

-Добре, пробую… - і Степанія спробувала уявити обличчя Зойки. Нічого складного, в пам'яті відразу випливло обличчя худенького дівчинки з блакитними очима.

-Тепер хлопця, - сказала Явдошка, - уяви, що поряд стоять. Є?

-Є...

-Вона зліва, а він праворуч, так?

-Так...

-У центрі, що бачиш?

     

Степанида від несподіванки здригнулася і очі розплющила, бо виразно між Зоєю і Романом побачила постать Антона Грізного.

-Ой...

-Ну що ти, завчасно, - пожурила Явдошка, - чи злякалася чогось?

-Так, я побачила, що батько дівчини стояв між ними! Як живий! Кулаки стиснуті, очі насуплені… - сказала приголомшено.

-От! Значить у ньому головна проблема, він не дає їм бути разом.

-І що мені робити? Поговорити з батьком, умовити не втручатися?

-Можна звичайно і так, - поблажливо посміхнулася Явдошка, - але Дар не дарма, з кожним не поговориш.

-А як? Навчіть!

 

-Ось побачила ти проблему. Якщо це людина, сконцентруйся на ньому. Уяви, що ти - це він. Заглянь у душу, відчуй мотиви. І спробуй думати, як він. А потім, як опануєш, спробуй змінити його думку.

-Не зрозуміла.

 

-Дивися. Розповім, про мій перший раз. Сусідка в мене була, самотня, літ під сорок. Жила одна зі старою матір'ю. Все я думала, від чого Лізка незаміжня, якщо і красою не обділена і трудяжка-господиня? А коли в силу вступила, про неї першу згадала. Сіла на горищі, щоб ніхто не заважав, представила її. І як Лізка перед очима встала, тут же праворуч намалювався мужик невідомий, не з нашого села. Гарний, високий, з сивиною. Ну, думаю я, наречений Лізки знайшовся, але хто він, як їх звести? І тут якраз між ними з'явилася мати Лізкина. Здивувалася я, а вона тут до чого? - Степанія жадібно ловила кожне слово і не дихала, - уявила я, що у тілі тітки Наді знаходжуся. Не одразу, але вийшло. І тут спогади в голові склалися, як я, тобто вона, тітка Надя, листи якісь у печі палила. І навіть страх відчула, що донечка моя листи ці прочитає і кине мене одну свій вік  доживати, а сама в місто до мужика поїде.

 

-Ого! - вирвалося у Стьопки, - ви прямо це відчули? Навіть думки?!

-Відчула, як є!

-І що зробили? Розповіли Лізці?

-Та ні! Я спробувала тітку Надю "переконати", налаштувати на правильний лад. Немов вона сама собі за совість стала, мовляв як так, дочка у мене красуня, страждає одиначкою, а я же онуків навіть не няньчила… Кілька днів так з нею «говорила»…

 

-Оце так! - вразилася новоявлена ​​Свирянка, - а далі?

-Далі все.

-А як з усім цим пов'язане вишивання, якщо, як виявилось, все відбувається в голові?

-Очі в тебе закриті, а руки роблять!

1 ... 70 71 72 ... 131
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"