Читати книгу - "Снігопад, Ніл Стівенсон"

— Матиму на увазі.

— Загалом так: Енкі та Нінурсаґ — це також Ашера, хоч у цій історії вона й називається іншими епітетами, — живуть у місці, яке називається Дільмун. Дільмун — то непорочне, чисте і світле місце, де немає хвороб, де люди не старіють, а хижі звірі не полюють. Але там немає води, тож Нінурсаґ благає Енкі, який, серед іншого, є також богом води, дарувати Дільмуну воду. Той дарує Дільмуну воду — мастурбує на рослини, що росли в канавах, та проливає на них життєдайне сім’я — його називають «водою серця». Водночас він промовляє нам-шуб, що забороняє будь-кому підходити до цього місця, бо не хоче, аби хтось наближався до його сімені.

— А чому?

— У міфі про це не сказано.

— Виходить, він думав, що воно цінне чи небезпечне, або ж і те й інше.

— Дільмун стає гарнішим, ніж будь-коли. На полях зростають багаті врожаї тощо, тощо.

— Вибач, але як у шумерів було із сільським господарством? Суцільна іригації?

— Вони цілковито залежали від неї.

— Тож Енкі, згідно з міфом, був відповідальний за іригацію полів — своєю «водою серця».

— Енкі був богом води, саме так.

— Гаразд, давай далі.

— Але Нінурсаґ-Ашера порушила його заборону, взяла сім’я Енкі та запліднила ним себе. По дев’яти днях вагітності вона в болях народила доньку, Нінму. Нінму пішла гуляти берегом, Енкі побачив її, запалав пристрастю, переплив річку і злігся з нею.

— Із власною донькою?

— Так. За дев’ять днів та народила доньку, яку назвала Нінкурра, і все повторилося знову.

— Із Нінкуррою Енкі теж злягався?

— Так, і та народила доньку на ім’я Утту. На той час Нінурсаґ стала помічати певну закономірність у поведінці Енкі, тож порадила Утту залишатися вдома, застерігаючи дівчину, що Енкі підступиться до неї з дарами, а тоді спробує спокусити.

— І він спробував?

— Енкі знову наповнює канави «водою серця», і все знову починає рости. Садівник радіє і вітає Енкі.

— Хто такий садівник?

— Просто персонаж історії, він дає Енкі виноград та інші дари. Енкі ж перевдягається садівником, приходить до Утту і зваблює її. Але Нінурсаґ змогла дістати трохи сімені Енкі з лона Утту.

— Господи Боже! От і нарікай після такого на тещу.

— Нінурсаґ розмазала сім’я по землі, й з нього проросло вісім рослин.

— З ними Енкі теж злягався?

— Ні, він їх з’їв — можна сказати, що так йому відкрилися таємниці цих рослин.

— А от і мотив Адама і Єви.

— Нінурсаґ прокляла Енкі, кажучи: «Допоки ти живий, я не гляну на тебе „оком життя“». І зникла, а Енкі тяжко занедужав. Заслабли вісім його органів, по одному на кожну з рослин. Нарешті Нінурсаґ умовляють повернутися. Вона народжує вісьмох богів, по одному на кожен хворий орган Енкі, і той одужує. Ці боги стають пантеоном Дільмуна, а їхнє народження ламає коло інцесту і створює нову расу богів обох статей — богів, що можуть розмножуватися нормально.

— Починаю розуміти, що мав на увазі Лаґос, коли говорив про маячню малої дитини.

— Айстер інтерпретує цей міф як «демонстрацію логічної проблеми: якщо спершу не було нічого, тільки єдиний творець, то як з’явилися звичайні для нас бінарні сексуальні взаємини?»

— О, знову слово «бінарний».

— Можливо, ви пригадаєте пропущене відгалуження, яке було в нашій бесіді трохи раніше, — воно привело б нас до цього-таки місця, просто іншим шляхом. Цей міф можна порівняти з шумерським мітом про творення, в якому небо і земля спершу були поєднані, але світ виник тільки тоді, коли вони розділилися. Більшість міфів про Творення починаються з «парадоксальної єдності всього, яка вважається чи то хаосом, чи то Раєм», і відомий нам світ народжується тільки тоді, коли це змінюється. Варто зауважити, що справжнє ім’я Енкі — Ен-Кур, Господь Куру. Кур був праокеаном — Хаосом, якого підкорив Енкі.

— Звучить знайомо для будь-якого хакера.

— Але в Ашери схожі конотації. Угаритською її ім’я, «атірату яммі», означає «та, що ступає морським (драконом)».

— Отже, Енкі з Ашерою, обоє — постаті, що якось та перемогли хаос. І ти зараз кажеш, що ця перемога над хаосом, розділення статичного, об’єднання світу на бінарну систему тотожне акту творення.

— Саме так.

— Що іще ти можеш розповісти про Енкі?

— Він був єн міста Ериду.

— Що таке «єн»? Це типу цар?

— Радше цар-жрець. Ен був хранителем місцевого храму, в якому на глиняних табличках зберігалися ме — правила суспільства.

— Добре. Де розташований Ериду?

— На півдні Іраку. Його розкопали кілька років тому.

— Люди Райфа?

— Так. За словами Крамера, Енкі був богом мудрості, але це невдалий переклад. Його мудрість — це не мудрість старої поважної людини, а радше знання того, як належить робити певні речі, зокрема оккультні. «І навіть інші боги чудувались його дивовижним вирішенням проблем, які здавались невирішуваними». Він здебільшого доброзичливий бог, схильний допомагати людству.

— Справді?

— Так. Навколо нього обертаються всі найважливіші шумерські міфи. Як я вже казав, його асоціюють з водою, він наповнює річки і величезні зрошувальні системи Шумеру своїм сім’ям. Кажуть, він створив Тигр за один монументальний акт мастурбації. Сам себе він описує так: «Я — господь. Я той, чиє слово буде повсякчас. Я вічний». Інші говорять про нього ось що: «Одне твоє слово — і повняться житниці збіжжям», «Ти зорі небесні скидаєш на землю, ти знаєш їм лік», «Він мовить ім’я всього, що створено»...

— Мовить ім’я всього, що створено?

— У багатьох міфах про Творення назвати річ — означає створити її. У різних міфах Енкі називають «знавцем, що постановив замовляння», «словодержцем», «Енкі, володарем точних наказів». Як писали Крамер і Меєр, «його слово приносить порядок туди, де був лише хаос, і розлади вносить в гармонію». Енкі багато часу і зусиль присвятив тому, щоб передати знання своєму синові, богу Мардуку, головному божеству вавилонян.

— То шумери поклонялись Енкі, а вавилоняни, які прийшли після шумерів, поклонялись Мардуку, його сину?

— Так, сер. І коли Мардуку щось не вдавалося, він звертався по допомогу до батька, Енкі. Зображення Мардука можна побачити й тут, на стелі