Читати книгу - "Юрiй Луценко. Польовий командир"

Якщо ж вибори вже минули, це означає, що в цієї книжки буде продовження…

6 липня 2007 р.

м. Київ

Примечания

1

Коли Луценко став міністром внутрішніх справ, «Комсомольская правда» в Украине» помістила невелике інтерв’ю з рівненською вчителькою Любов’ю Шмачук (Сороцькою), однокласницею Юрія, котра, як вважається, була його першим шкільним коханням і навіть колись отримала від нього у подарунок на 8 березня пластмасового ведмедика.

2

Наприкінці 2003 року ДКТП «Хрещатик» склало позов до Шевченківського районного господарського суду про позбавлення книгарні «Мистецтво» права на оренду триповерхового приміщення по вул. Хрещатик, 24. Позов прийняв у роботу прокурор С. Нечипоренко, який не приховував своїх родинних стосунків із «легендарним» головою ЦВК С. Ківаловим. Рішенням від 4 грудня 2003 року за № 20/604 цей позов задовольнили. Припис про виселення датувався 24 грудня, а вже 26 грудня судові виконавці практично силою викинули з приміщення книги, картини та сувеніри. І саме тут, на третьому поверсі колишньої книгарні «Мистецтво», був розташований славнозвісний транзитний сервер, який дозволяв фальсифікувати результати президентських виборів 2006 року. Це відомо не лише з публікацій преси, а й з офіційних заяв СБУ.

3

Очевидці цієї історії свідчать, що засікли час: від Верховної Ради до адміністрації перелякані депутати добігли за 5 хвилин

4

22 листопада за підсумками голосування на 101-му виборчому окрузі в Кіровограді переміг Віктор Ющенко. Підрахунок відбувався на очах у двох десятків журналістів та міжнародних спостерігачів. Так само при свідках бюлетені заховали в спеціальній кімнаті, яку опломбували. Але на ранок 23 листопада мішки з бюлетенями виявилися розкритими, а бюлетені – підробленими, хоча пломба на дверях ніби лишалася цілою.

5

Юрій Кравченко – екс-міністр внутрішніх справ України. Його вважали одним із найбільш імовірних наступників Леоніда Кучми на посту президента. За деякими даними, був прямо або опосередковано причетний до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Це, зокрема, заявляв один із лідерів БЮТ Олександр Турчинов. Покази Кравченка могли стати дуже важливими для пред’явлення звинувачень не лише виконавцям, а й замовникам вбивства, серед яких називають Леоніда Кучму: ніби наказ «розібратися з журналістом» тодішній Президент України неодноразово віддавав у присутності керівника МВС. 4 березня 2005 року, майже відразу після того, як у прямому ефірі «5 каналу» народний депутат, активний учасник «помаранчевої» революції Григорій Омельченко заявив про необхідність затримати Кравченка і, зачинивши в камері під охороною, врятувати йому тим самим життя, екс-міністра знайшли мертвим на власній дачі в Кончі-Заспі. Перед тим за чотири години до смерті він заявив про намір дати свідчення в прокуратурі. І хоча було виявлено два вогнепальних поранення, в підборіддя та скроню, слідство відстояло версію самогубства.

6

Михайло Чечетов – колишній народний депутат України, екс-голова Фонду Держмайна України. Звільнений з посади в квітні 2005 року. За відставку Чечетова голосувало 287 депутатів. Проти виступили тільки комуністи та СДПУ(о). Втративши статус недоторканності, Чечетов був неодноразово допитаний у прокуратурі як свідок по «справі Кучми», яку так і не вдалося відкрити.

7

Микола Білоконь – міністр внутрішніх справ України (2003–2004 рр.). Час його перебування на цій посаді характеризується як час найбільшої політизації міліції та піку корупції в органах внутрішніх справ на всіх рівнях.

8

Юрій Смирнов – міністр внутрішніх справ України (2001–2003 рр.). Змінив на цій посаді Юрія Кравченка. За оцінками політологів та журналістів, таким чином президент Кучма вирішив частково зняти соціальну напругу, забравши з цієї посади людину, прізвище якої фігурує на плівках Мельниченка у зв’язку з убивством Гонгадзе.

9

Петро Коляда – генерал-лейтенант міліції, з вересня 2003 року був заступником міністра внутрішніх справ М. Білоконя, обіймав посаду начальника Головного слідчого управління. Заслужений юрист України.

10

Геннадій Москаль – генерал-лейтенант міліції, в органах внутрішніх справ із 1975 року За цей час зробив кар’єру від інспектора до заступника міністра МВС. Зокрема, очолював міліцію Дніпропетровщини, АР Крим, був губернатором Закарпатської області. Заслужений юрист України.

11

«Свобода» – Всеукраїнське об’єднання, створене 1995 року, пізніше – однойменна політична партія радикального напрямку. До передвиборчого партійного списку в 2006 році входили, серед інших, актор Богдан Бенюк та режисер Юрій Іллєнко. Лідера ВО «Свобода», народного депутата Олега Тягнибока, звинувачували в радикальному націоналізмі, що переходив у антисемітизм та ксенофобію. Останнє Тягнибок заперечував.

12

Євген Червоненко – спортсмен, бізнесмен, політик, Президент Федерації стрільби України, під час «помаранчевої» революції відповідав за охорону Віктора Ющенка. Після перемоги «помаранчевих» – губернатор Запорізької області.

13

Олександр Савченко – генерал-майор міліції, у часи «України без Кучми» обіймав посаду начальника Департаменту громадської безпеки МВС. Серед журналістів мав імідж «доброго міліціонера», що не завадило йому уникнути прямої відповіді на запитання, яка кількість озброєних міліціонерів протистояла демонстрантам. Так само їм не було названо і кількості беззбройних опозиціонерів, хоча правоохоронці в повній мірі володіли цією інформацією.

14

Пізніше публікації, головним героєм яких був Андрій Ющенко, продовжилися під серійним заголовком «Син Бога – 2» і «Син Бога – 3». Проте такого резонансу жодна з них не викликала.

15

9 травня 2005 року саме цей епізод із святкування Дня Перемоги показали у випусках новин майже всі вітчизняні телеканали, а потім побачене коментувала преса.

16

Коментар даний у лютому 2007 року.

17

Зразок розкрадання міліцією власного майна і нецільового використання виділених коштів Юрій Луценко демонстрував у лютому 2006 року в районному центрі Антрацит (Луганська область). Вручаючи ключі від квартир кращим працівникам місцевої міліції, він заодно розповів те, про що вони і так знають: «міліцейський» будинок практично в центрі міста будувався за бюджетні кошти більше десяти років. Це було помітно навіть по плануванню – неозброєне око бачило, що перші три поверхи зводилися за одним проектом, решта сім – за іншим. Та й цегла новіша. Хоча на папері цей будинок значився не просто добудованим, а навіть зданим і не заселеним лише через ряд дрібних недоробок. Тим часом приклад міліцейських зловживань – заморожене та поросле бур’яном будівництво – стовбичив німим докором на очах у всього міста.