Читати книгу - "Інґа"

Інґа зустрічалася із Уїнчеллом, коли якраз два місяці тому брала у нього інтерв’ю для «Можливо, ви бачили?», доки журналістові-дотепнику робили зачіску. На початку розмови він сказав: «Зроби мені послугу. Перекрути все, що я сказав чи скажу, бо ніщо не виглядає так по-дурному, як слова людини, в якої беруть інтерв’ю». Коли Уїнчелл зник у дверях, вона написала, що він «знову на полюванні — але за ким?»{549}. Тепер вона стала здобиччю.

У редакції Times-Herald була паніка. «Творився такий рейвах, — написав у щоденнику Джон Уайт.{550} — Щойно редакцію розбурхала величезна плітка про сина посла і вродливу біляву шпигунку»{551}. Незабаром в офісі газети з’явився Джек і почав таємно радитися з Сіссі Паттерсон та Френком Уолдропом про те, які в нього є варіанти виходу із ситуації. Їх було небагато.

За словами Уайта, Уолдроп розлютився, переконаний у тому, що плітку Уїнчеллу нашептали в ФБР. Не згадуючи про те, що він і сам надає Бюро інформацію про Інґу, Уолдроп пояснив Джекові, що Уїнчелл оголосив вендету на Паттерсон і збирається знищити газету{552}. Взагалі, це була неправда. Уїнчелл і Паттерсон були приятелями до цього явного наїзду на Інґу.

Паттерсон наказала викинути образливе місце з Уїнчелової колонки у наступних випусках Times-Herald, і далі постійно відмовлялася від його заміток, стримуючи хвилі скарг від великої кількості шанувальників колумніста, які хотіли все знати. 17 січня вона написала редакторський матеріал, який розмістили на першій сторінці Times-Herald. У ньому Інґа чи її історія напряму не згадувалися, але там містився напад-натяк на Уїнчелла і Джона Едґара Гувера, які за роман із Бернардом Барухом необґрунтовано підозрювали і переслідували Мей Ладенбурґ під час Першої світової війни:

Байки? Махінації? Викривальні документи? Міжнародний шпіонаж? О ні. Ні. Ані він, ані його помічники не знайшли навіть крихти доказів. Цю дівчину не можна було звинувачувати у свідомій чи несвідомій зраді своєї країни. Але чутки так розлетілися, начебто щойно викрили першорядну міжнародну мелодраму. Бо він розкопав захопливий роман між цією жінкою і найвідомішим чоловіком тих днів.{553}

Читачі здебільшого, напевно, були заінтриговані, чому це подіям 25-річної давнини відвели у газеті таке центральне місце. Так Паттерсон привертала увагу Уїнчелла і Гувера — використовуючи прерогативу свого положення впливової і ексцентричної видавчині,—розмістивши особисте повідомлення їм обом на першій шпальті газети, що має чверть мільйона постійних читачів. Його отримали і зрозуміли. Спеціальний агент ФБР Сем МакКі зауважив, що порівнянням Інґи з Ладенбурґ Паттерсон явно повідомляла: «Times-Herald одразу ж оприлюднить будь-які розслідування Бюро з цього приводу»{554}. ФБР у справі Інґи доведеться діяти значно таємніше.

Уїнчелл згадував, що коли згодом наштовхнувся на Паттерсон під час вечірки на честь британського посла в Сполучених Штатах, вона почала на нього кричати: «Якого біса ти не припиниш скрізь вишукувати нацистів?» Уїнчелл дуже дивувався такому запалу, доки Гувер в листі не пояснив йому: «Певно, вона має сильні почуття до Інґи»{555}.

Хвилювання після цих заміток охопило не лише Вашинґтон. Колонку Уїнчелла публікували від західного до східного узбережжя, включно із деякими нью-йоркськими газетами. Одним із таких зацікавлених нью-йоркців був Пол Фейош, який одразу ж надіслав своїй дружині повну сарказму телеграму, що дуже відрізнялася від співчутливого попереднього листа. «Отже сталося, — лютував Фейош. — Твій перший прорив у найважливіший інститут американської журналістики. Ти потрапила в колонку Уїнчелла»{556}.

За телеграмою Фейош відправив жалісливого листа, в якому грав роль більшої жертви. Він представив себе «клоуном у цьому всьому, тож всі сміються саме з мене. За ці два останні тижні я вже достатньо натерпівся». Фейоша особливо принижувало те, як Уїнчелл написав, що Інґа, а не навпаки, переслідувала Джека. «Якби ти була об’єктом джентльмена, було б краще. Але той факт, що ВІН є об’єктом, вказує, що саме ти за ним бігаєш, і це надзвичайно гірко. Те, що моя горда, завжди гідна, норовлива дружина дістає другосортного ляпаса, — надто болісно. Мене все це надзвичайно засмучує»{557}.

Уайт із захватом спостерігав, як Інґа давала собі з цим раду. Згодом вона зізналася, що почувалася приниженою і схвильованою. Хоча вона і була вдячна Паттерсон за захист і за те, що та викликала на бій Уїнчелла і Гувера, тепер Інґа побоювалася, що нажила двох могутніх ворогів. Але не виказувала свого страху. «Мушу сказати, що вона молодець», — писав Уайт попри те, що Інґа опинилася в епіцентрі такого скандалу{558}.

Уайта також здивувало, як Кік зі спокійною незворушністю реагувала на обстріл Уїнчелла. Він згадував, що вже наступного дня після появи новини про Джека та Інґу Кік буквально проігнорувала весь рейвах, сказавши, що її батько ані на хвильку не розчарований, попри твердження колумніста, що «йому не до вподоби». Вона повідала Уайту, що тато вчора пройшовся Вашинґтоном і весь скандал з Інґою здався йому «дуже кумедним». Він навіть порадив Джекові «чинити, як той захоче»{559}.

І ось тут є явна підказка того, звідки насправді росли ноги колонки Уїнчелла. Попри наполягання Уолдропа, це, певно, було не ФБР.