Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Відьми, жерці та інші неприємності, Шаграй Наталія 📚 - Українською

Читати книгу - "Відьми, жерці та інші неприємності, Шаграй Наталія"

717
0
04.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відьми, жерці та інші неприємності" автора Шаграй Наталія. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 71 72 73 ... 87
Перейти на сторінку:

- Ой, не треба мені цієї розмови на користь убогих. Ця арія з різних опер. За час, що в тебе юшила кров з носа, а я не міг тебе до тями привести, можна було державний переворот забацати.  

- Я вмиюсь, а ти потім мені мозок виїси, добре?

- Та вмийся, - скривився він, - а то ти так упиря невдаху нагадуєш.

- Ага! – простягнула я йому руку й він допоміг піднятися. - А ти як? – оглянула я жертву моїх нестримних експериментів.

- Дивно…- очуміло глянув мажорчик на мене. – Наче пробіг марафон…і вже готувався вмерти…

- То нормально! – буркнула я й поповзла в сторону ванної кімнати.

Свій вигляд я змогла оцінити в дзеркалі. Бліда, як простирадло, дикі очі й вся перемазана кровавою юшкою. Кинулася до крана з холодною водою й вмивалася поки від холоду пальці не звело. Постояла ще трішки над раковиною, помедитувала, подумала про щось прекрасне, помріяла, пожурилася. Ще раз заглянула на себе в дзеркало. Ну так, з очей зникла чорнота і вже без здригання у них можна дивитися. Супер! Постояла ще трохи. Покрутила в голові пережиті враження. Та, що з родичами цього хлопця не так? В цього дядечка такий захист стоїть, що в мене й досі фізично кістки болять…

- Ти там жива? – пролунав голос Зоряна за дверима.

- Я відчуваю терпіння. Велике терпіння. Я тримаю себе в руках, - пробурмотіла я до себе й вийшла до нервового чоловіка, а то хто його зна, може кинеться двері вибивати.

- Чого хотів? – буркнула зустрівшись з його налитими синню очима.

- Переконатися, що ти там Богу душу не віддала.

- Смерті ще рано до мене йти.

- Ти, що і смерть відчуваєш?

- Ага! Твоя прийде зі страшною подружкою, - злобненько прошипіла я.

- Чого це зі страшною? – стрепенувся він.

- А шо ти хотів? До нас смерть приходить з косою, до мух з газетою, до обраних – з подружками.

- Гумор, він може бути або геніальним, або бездарним. Є люди, яким сам Бог велів жартувати, а є люди в яких жарти…приморожені, - скорчив він пику, старанно підбираючи слова. – Тож, повір моєму досвіду, гумор, то не твоє. До нього в тебе хисту немає.

- Ох, я прямо відчула спокій і натхнення від твоїх слів, - відмахнулася від нього й подибала до своєї кімнати.

- Так! Не перекручуй!!!- наздогнав він мене. – Ти можеш пояснити, що це було?

- Хотіла знайти дядька Еміля…- погризла я губу.

- І? – підігнав він мене з відповіддю.

- І не знайшла. Вірніше знайшла, але там такий захист стояв, що я отримала відкоша.

- Гм! Тобто усіма тими містичними методами нічого вияснити не вдалося і ти мала від них кеди не завернула, я все правильно зрозумів?

- Десь так, - скривилася я.

- Так, то з цим дядьком щось не так виходить чи то кожен пенсіонер таке може?

Від його питання я скривилася й ще кисліша стала побачивши в його очах веселих бісенят.

- Я знав, що пенсіонери у нас тиск лопатою збивають, але щоб так…

- Конкретно цей пенсіонер дуже закручений пенсіонер, - зважила я свої відчуття й мене відчутно пересмикнуло від них.

- Чого це ти так на дідуся грішиш? – блиснув він зубами.

- Я такого не бачила…

- А що ви у таких випадках робите? Алгоритм дій…дзвінок другу, на шабаш злітати, зілля якогось хильнути?

- Щось у мене таке враження, що коли ворог з’їсть твій мозок, то розуму йому не докинеться, - тяжко зітхнула я.

І слідом уявила свій дзвінок другу…Стара відьма знову постібається й скине якусь дурню, на зразок «Не лізь дурне, бо тебе це вб’є». Від яскравої візуалізації, аж в роті кисло стало.

- Злобненька моя, твої ті балачки, то від нелюдимого характеру, -  фиркнув він. – А я взагалі мрія, а хлопець…

- Та я навіть і не сперечаюсь. Мрії у людей різні…хтось мріє з’їсти на одинці шоколадку…

- Матір Божа, як все складно. А тепер згорнулися назад до розмови про пенсіонера…Що там з ним не так?

Тяжко зітхнула. Як пояснити те, чого я й сама не розумію? Зібралася з нервами…нерви на мене кинули скептичний погляд. Понудилася. Потерла обличчя. Наткнулася на вираз обличчя Зоряна «я все ще чекаю пояснення».

- Цей дідусь наче в бункері, мені його не дістати, - перейшла я до зрозумілої йому риторики.

- Ясно! – коротко кивнув він, що інформацію прийняв. – Тоді якби нам прожити цей день до кінця без твоїх спроб склеїти ласти? Бо я вже не годен дивитися на ті спроби самознищитися. Це безперечно бадьорить…але як каже одна моя знайома психологиня…у мене від того може бути стрес. А мені якось звичніше самому ці стреси організовувати…і цей вихід за межі комфорту…Я щось не розумію, що я маю там робити…- закінчив він з благальними нотками в голосі.

- Та які питання!!!Вечеря і сон. Я повністю підтримую твої чаяння.

- Гм! Як ми гарненько домовилися…- покосився він на мене.

1 ... 71 72 73 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відьми, жерці та інші неприємності, Шаграй Наталія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відьми, жерці та інші неприємності, Шаграй Наталія"