Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

             —  Давно пора, а то всі ці розмови з самками... це нудно,- відповів рірт, підскочивши, і в повітрі за допомогою телекінезу розвернувся до виходу.

              Спаринг із ріртом був саме тим, що мені треба було. Я знову обмежував себе лише телекінезом, а ось Рірррр навчився кількох трюків від Арніель, він почав створювати ментальні ілюзії звуків, намагаючись дезорієнтувати мене.

              Перші кілька разів йому навіть вдавалося підловити мене на цьому, але незабаром я навчився відрізняти реальні звуки від наведених ментальним чином. Під кінець спарингу Рірррр знову був увесь у травмах різної тяжкості, але при цьому на всі боки випромінював справжнє щастя.

           —  Давай спробую тебе підлікувати,- у нього і так була дуже висока швидкість регенерації, але мені було цікаво, а чи вийде ще більше підстьобнути її за допомогою цілющої техніки. Сконцентрувавшись на рваній рані, що йде від грудей майже до паху, я активував техніку на максимальній потужності. Рани стали буквально на очах зникати, його регенерація разом із моєю технікою творили справжні дива.

              —  Добре,- проричав рирт. 

              —  Вставай на лапи і в море змити кров, а то я тебе не пущу такого до хати... - наказав я рірту, і той, попри те, що ще не всі рани загоїлися, з радістю стрибнув у море.

               Після повернення зі спарингу Арніель дивилася на мене несхвально, їй не подобалося те, наскільки наші спаринги були жорстокими. Мені й самому це не подобалося, але з пам'яті рірта я знав, що саме так і можна заспокоїти агресію, яка пре з усіх щілин у підлітків-ріртів.

                Тепер кілька днів після такого спарингу рірт буде повністю спокійний і в гарному настрої. До мого приходу Арніель разом із Маарі приготували святковий обід, присвячений моєму поверненню, а для Ріррра спеціально поставили тазик із двадцятьма кілограмами свіже розмороженої харшатини.. 

             Після вечері ми всі зібралися на подвір'ї нашого будинку на шезлонгах. Я почав розповідати про те, що мені довелося пережити останнім часом. У місцях історії, де мені загрожувала смерть, Маарі скрикувала і міцніше обіймала мене, а ось Ріррр тільки радісно порикував, задоволений тим, що вибрав собі такого крутого опікуна.

             Ближче до вечора наш відпочинок перервали звуки вивантаження будівельних матеріалів на занедбаному космодромі поруч із нашою ділянкою. Ось про це я якось не подумав спочатку. Звісно, я можу підняти захисний купол над ділянкою, і це прибере всі звуки, але не перебувати ж дому постійно під захисним куполом, так ніякі дефлектори не витримають.

      Підключившись до мережі, я почав шукати вихід із ситуації і досить швидко знайшов звукові пригнічувачі. Вони могли глушити будь-які звукові хвилі на деякій відстані. 

      Домашній Штуін доволі швидко розрахував необхідну конфігурацію, щоб пригнічувачі створювали навколо ділянки своєрідну коробочку, яка перекриватиме зовнішні звуки, а після цього я вже додав від себе мікрофони, розташовані поза коробочкою шумозаглушення, і динаміки всередині.  Вони фільтруватимуть звуки і пропускатимуть всередину лише те, що нам треба.

         Проект, до речі, вийшов недорогим, його сумарна вартість була близько п'ятнадцяти тисяч кредитів, якщо все збирати самим. Не відкладаючи справу на потім, я відразу замовив усе необхідне.

         Магазин пообіцяв доставити все протягом доби. А поки нам довелося переміститися в будинок, оскільки зовні було неприємно перебувати через шум будівельної техніки, що постійно прибувала. Мабуть, Арліс зі своїм родичем-генералом вирішили не ризикувати і дочекатися мого повернення, перш ніж почати реконструкцію космодрому.

          Ближче до півночі, коли ми вже зібралися лягати спати, на будівництво прибули й військові для охорони.   Один взвод піхоти з двома обладунками "Практ 6", облаштувалися вони у вагончику на межі моєї ділянки та космодрому. 

          Уже зранку на будівельний майданчик прибув і Арліс зі своїм дідусем-генералом. Ми коротко обговорили те, що бажаємо отримати. У підсумку наших домовленостей ми дійшли до рішення розділити космодром на три частини: пасажирський термінал, здатний на обробку до ста пасажирів на годину, вантажний термінал, здатний прийняти і розвантажити два малі вантажні транспортні кораблі на добу, і військовий космодром.  На ньому буде місце для трьох малих військових суден і три десятки винищувачів класу "Атмосфера-Космос".

          Для обслуговування отриманого господарства нам знадобиться близько п'ятдесяти осіб постійного персоналу на космодромі в пасажирському і вантажному терміналі, військову частину космодрому повністю на себе бере генерал.

          А ось із цими двома терміналами доведеться розбиратися мені з Арлісом і генералом у пропорційних частках вкладених коштів. Був ще й губернатор, який володіє двома відсотками космодрому, але він втручатися в роботу не буде, головне, щоб ішли гроші до нього, і все. 

          Підрахунки показали, що лише на зарплати щомісяця витрачатиметься близько мільйона кредитів. Крім цього, інші витрати на утримання становитимуть близько трьох мільйонів кредитів на місяць, сюди входила і оплата екологічній службі за завдану шкоду екології планети, і збір за володіння космопортом з боку планетарної адміністрації, і різноманітні витратні матеріали. 

           Здавалося б, великі витрати, але вже сьогодні до нас звернулося з десяток невеликих фірм, які бажають відкрити своє представництво в терміналах. Тут були і заклади громадського харчування, служби оренди транспорту, магазинчики різні.

          Сумарний дохід від здачі в оренду площ уже був близько півмільйона. А це ж тільки початок.  На завтра у нас трьох зустріч із прикордонною службою Родренона, вони хочуть розвантажити частково столичний космопорт і пускати малі пасажирські кораблі до нашого космопорту, який ще будується.