Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс"

Артур 

Як тільки залишаємо дівчат біля торгового центру, одразу стає паршиво. Чомусь до одуріння мене ломить без моєї дівчинки. Арс одразу помічає вираз мого обличчя.

 - Друже, ти чого? Та ніхто не забере твою крихітку.

Дражнить мене.

 - Та йди ти!

Під'їждаємо під офіс організаторів весілля. Я тим часом строчу повідомлення. Ну точно, наче підліток, бл*ть. Піднімаємось на другий поверх.

* * * * *

Через годину, вирішивши всі питання, виходимо. Знову строчу Насті повідомлення, хвилююсь.

" Сподіваюсь, Аліна не дасть їй переживати, через вчинок матері... Я впевнений, скоро все розрулиться... "

Та "втікачка" не відписує. Якщо на перші, хоч якось реагувала, то на інші, тиша. Лише бачу, що прочитані.

" Що відбувається? "

 - Це все? Чи ще якісь невирішені справи є?

 - Ти поспішаєш, друже? Наші дівчата, ще не скоро звідти вийдуть. Ми встигнемо розрулити ще декілька справ. До того ж, треба вирішити питання що до сьогоднішньої вечірки. А коли моя крихітка подзвонить, тоді їх і заберемо.

 - Гаразд.

Приречено видихаю, Арс лише посміхається і ми рушаємо далі.

* * * * *

Коли всі справи позаду, знову хочу написати моїй дівчинці. Та бачу, як друг спостерігає за мною і посміхається.

 - Чого шкіришся?

 - Може досить строчити ці повідомлення? Друже, дівчата не люблять контроль. Як і ми звичайно.

Знову сміється. Далі Арсу приходить повідомлення, він відкриває.

 - Офігіти!

 - Що таке?

 - Уявляєш, наших дам, забере таксі? У них бачте, справи.

 - Що?

 - Отож! Ми тут цілий день ганяємо, продихнути нема часу, а вони з нами їхати не хочуть.

Хочу знову написати Насті. Чомусь погане передчуття мене тероризує.

 - Ти що, цілий день робиш?

 - Про що ти?

 - Думаєш, я не бачу як ти цілий день повідомлення строчиш? Досить! Дай їй трохи передихнути від усіх подій.

 - Ти ж тільки що злився на Аліну. Вже попустило? 

Усміхаюсь.

 - Це інше, брате.

 - І чим інше?

 - Та годі тобі!

Теж сміється друг.

 - Ну що, переодягаємось і на вечірку?

 - Давай... У мене хіба є вибір?

 - Нема друже! 

Плескає по плечі і регоче Арс.

* * * * *

Вже не одну годину сидимо у клубі. Хлопці гуляють на повну : віскі, трохи закуски і "клеють" дівчат. З Максом ніби порозумілися. Настя вибрала мене, думаю, він це розуміє. Макс не зводить очей з якоїсь брюнетки, яка трохи нагадує "втікачку".

" Тепер розумію його смаки... Та з моєю дівчинкою нікому не зрівнятись... "

Думаю про себе і знову рвусь щоб її набрати, та зупиняюсь. 

" Нехай відпочине з дівчатами. "

Випиваю трохи віскі із стакана. Арс сьогодні за кермом, алкоголю не вживає. Лише для друзів замовляє. Випиває один шот... Хлопці регочуть і веселяться. А мені чомусь паскудно на душі. Але чому і сам не знаю... Раптом чую голос Кості. Це один із наших друзів.

- Оце крихітки! Артур, глянь які...

Замріяно говорить Костян.

 - У нього в голові, зовсім інша крихітка. Тому навіть не старайся. 

Лише усміхаюсь на слова Арса. Та чомусь переводжу погляд на тих дівчат. Ніби, щось змушує це зробити. І дерев'янію... Знайома осанка, волосся, рухи... Обличчя не видно, але все нутро підказує, що це Настя...

 - Диви як залип, а ти кажеш не дивиться!

Продовжує Костян.

 - Чого?! 

Перепитує Арс і дивиться теж туди.

 - Друже, так це ж наші...

 - Бачу... "Бляха"! Наші...

Тоді до них підходять якісь хлопці. Ми з Арсем різко зриваємось.

 - Хлопці, ви куди? 

Вигукують друзі, але ми, наче два впертих бика, йдемо до наших жертв. Доки через натовп підходимо, то хлопці вже відходять.

" Значить, понятливі... "

Але коли чую фразу одного з них...

 - Хто би сумнівався, що у таких красунь, хтось є.

" Та ні! Не понятливі... "

Мене трясе від злості, хочу підійти до цих дурнів, але стримуюсь. Спершу потрібно почути пояснення від "втікачки".

 - Можливо, ми допоможемо?! 

 - Хлопці, ви чого? 

Дивиться зляканим поглядом моя дівчинка. 

- Ми все пояснили.

 - Справді?! 

Злюся, адже бачив як вони розмовляли і сміялись. Від злості, підриває десь усередені.

 - Ви так весело сміялись, що й не скажеш, що вони все зрозуміли.

Ті дурні почули мої слова, один з них каже.

 - Здається, це у вас проблеми, якщо ви не довіряєте своїм дівчатам.

" Бл*ть! Чого? Якого він розкриває свій рот? "

Відчуваю як і Арс напружується, злиться, але стримується як і я. Вони відходять до якихось дівчат.

 - Хлопці, не потрібно. Ми ж вам все пояснили

 - Дівчатка, ви проблем на власні попи захотіли?

Говорить Арс, мене трохи попускає, але все ще дивлюсь на тих ідіотів. А коли бачу, як вони "клеять" інших, усміхаюсь, Арс також. Хоча, врізати дуже хотілось у цей момент. Та не хочеться псувати такий вечір друзям.

Розслабляюсь, коли бачу збентеження Насті. Мене реально криє мурахами від такої реакції. Я кайфую, дивлячись на мою "втікачку".

- Ви що, тут робите?

Запитую з викликом, дивлюсь невідривно у світло - карий погляд.

 - А що, вам тільки можна розважатись, а нам ні? 

 - Чого?!

Далі дівчата починають з нами спорити. Це досить мило і сміливо. Та нашу ідилію переривають якісь дівки, що до нас підходять.

 - Хлопці, ну ви чого так довго?

" Це хто? Я їх не знаю... Точно Арс замішаний... "

Бачу, як Аліна тягне "втікачку" у бік виходу.

 - Алін... Настя...

Виривається у нас із Арсем. Та в одну мить, дівчата повертаються. Дивлюсь лише на Настю. В очах моєї дівчинки бачу щось таке, від чого дихати перестаю.

Не помічаю, як вона відриває від мене ту дівку за волосся. Аліна робить те саме з іншою. Спочатку шоковано завмераємо з другом. Тоді стараємось словесно їх зупинити, та марно.

Я не раз бачив бійки дівчат. Але жодного разу, там не було моєї "втікачки".

Хапаю її за талію і відтягую від тієї дівки, Настя далі рветься до неї.