Читати книгу - "Дві сторони, Єва Басіста"

Віра засміялася скрізь сльози, що здивувало білявку.

- Гадаю вам не буде приємно чути правду. Краще йдіть до нього додому та ловіть кайф у компанії його святої дружини...

- Клята повія вона, а не дружина! - гримнула жінка.

Ці слова моментально втихомирили дівчину, яка сказала:

- Ви також знаєте про неї правду?

- Я знаю, що вона обманює мого сина...

- Я можу розповісти більше, - проказала Віра скрізь сльози.

Після цих слів жінки пішли до найближчого кафе, де смерділо смаженою картоплею та цигарковим димом. Вони сіли за столик, що знаходився у кутку. Лариса Петрівна та Віра замовили каву, а поки її несли, то мати русявого стала запитувати у дівчини багато чого.

- Що ти знаєш? Що сталося між тобою та Романом? Як до тебе звертатися?

- Якщо коротко, то мене звати Віра, я працюю повією, була коханкою вашого сина, який хотів покинути Лілію та піти до мене, але йому заважає дитина, якої не існує в череві тої...

На цьому моменті у дівчини перехопило подих, а білявка роззявила рота від такої відвертої правди. Вона не вірила вухам, що ця брюнетка перед нею повія, а тим паче коханка Романа. Лариса Петрівна пам'ятала, як її непутящий син падав за Лілією, а тут…

- Але та руда йому бреше. Вона є шалавою його начальника Дмитра Жовтенького, але Роман мені не вірить. Він думає, що вона свята, але це не так!

Трубан сиділа та намагалася зрозуміти все, що сказала їй дівчина, що знаходилася перед нею. Жінка не очікувала, що за сьогоднішній день їй доведеться дізнатися стільки всього.

- Жовтенький керівник Романа? Мій син працює у нього?

- Так, він контролює куди відвантажують наркотики.

Білявка зблідла та одразу полізла до сумки. Від почутого їй захотілося запалити, але там не було її бажання.

- У тебе нема цигарок? - запитала жінка.

- Тримайте, - витягнула Віра з кишені пачку. Мати Романа моментально висмикнула одну нікотинову паличку та запалила її.

- Хай тобі Бог дасть здоров'я, - проказала жінка, яку пронизувало нервове тремтіння.

Віра дивилася на білявку та відчувала дуже дивні емоції. На мить дівчина пошкодувала, що розповіла їй все. Ця інформація вразила матір Романа.

- Клята Віра, - говорила Лариса. - Він пішов заради неї на це! Чорт, ну як він не бачить, що вона брехлива сволота!

- Він переконаний, що вона носить його дитину, - сухо проказала Віра.

- Вона купує протизаплідні таблетки. Вона не вагітна!

- Роман не вірить нікому. Ще вчора він казав, що кохає мене, хоче бути зі мною, але коли почув правду про Лілію, то...

Далі чорнявка не продовжила. Вона опустила очі. Їй стало неприємно.

- Ти кохаєш мого сина? - запитала вона.

- Так, але сенсу з цього мало.

- Якщо ми об'єднаємося та доведемо йому, що Лілія зло, то повернемо його. Я не хочу, щоб мій син страждав.

- Вас не лякає, що я повія?

- Ми знаходимося у світі, де приходиться виживати різними способами.

Віра схмурніла. Їй ніколи в житі не було так соромно, як зараз.

- Ти допоможеш мені? - пролунав голос жінки.

- Так, - відповіла чорнявка.

Лариса Петрівна відчула полегшення, але вона навіть не уявляла, що це не все. Вона не знала, що за тридцять секунд до них підійде дівчина, яка нахабно сяде за їхній столик та скаже:

- Ларисо Трубан, ви маєте мене вислухати, бо якщо не зробите це, то вас завтра гризтимуть щуки в річці Тетерів.