Читати книгу - "Муза, Мар'яна Доля"

Я тоді не наважилася спитати Олега про деталі підслуханої мною розмови. Мабуть, було незручно, адже він міг подумати, що я спеціально нишпорю і вишукую компромат у подробицях його минулого. Та й сказано все було в такій завуальованій формі, що я б ніколи не здогадалася, що мова йде саме про чоловіків-коханців. Радше Стас виглядав просто як товариш, від якого Олег чомусь приховав своє одруження.

Олег має нетрадиційну орієнтацію? Я не могла в це повірити. Він був цілковито звичайним і зовні, й за манерами поведінки. Не схожий ні краплі на геїв, як їх зображували в кіно чи книгах. Хіба що я помічала, що він цілковито байдужий до сексу. Ніби для нього це було дійсно радше обов'язком, ніж задоволенням. Але знову-ж таки, у всіх різний темперамент… Я сама не вважала себе надто пристрасною, і в ліжку ми один одного цілком влаштовували…

— Аліно, чого ти там мовчиш? — занепокоївся Віктор. — З тобою все добре?

— Так, все чудово, — крізь зуби проговорила я. — Вибач, я зараз дуже зайнята. Може, продовжимо нашу розмову іншим разом?

І поклала слухавку, хоча він там щось продовжував базікати, але я не мала ні сил, ні бажання підтримувати цей діалог.

Я сіла просто на підлогу і обхопила голову руками. Досі я вже встигла прийняти як факт і змиритися з тим, що мій чоловік пішов до іншої жінки. Можливо, вона була молодша, сексуальніша, розкутіша. Може, розумніша чи цікавіша співрозмовниця. У будь-якому разі, через це проходило безліч інших жінок, і деякою мірою подібна ситуація навіть була виграшною. Як індульгенцію, зраджена і покинута дружина отримувала співчуття усіх навколишніх та дружне засудження підступного чоловіка і його кралі.

Але те, що мене проміняли на якогось Стаса, було до біса принизливим. Я відчувала сором, ніби захворіла на нехорошу хворобу, про яку нікому не можна говорити. 

Якби Олег мені трапився зараз під гарячу руку, я б у стані афекту могла його прикінчити. Проте він, здавалося, зовсім забув про моє існування  — не телефонував, не приходив, викреслив нас із Яриком зі свого життя без вагань і сумнівів.

"Ти ще пошкодуєш," — пригрозила я йому подумки. 

Але що я реально могла зробити? Нічого.

Тому вранці я завела Ярика до школи і пішла на роботу.