Читати книгу - "Пташиний спів"

Потім Стівен відчув у роті смак облатки і солодкого вина. Захотілося ще. Причастя завершилося, але дехто із солдатів не міг підвестися і продовжував стояти на колінах. Доторкнувшись до зачатків своєї суті, вони хотіли вмерти просто зараз і не зустрічатися з приготованим для них наступним днем.

Стівен повернувся у траншею і побачив солдатів у безладі.

— Відклали на два дні, — повідомив Бірн. — Занадто мокро.

Стівен заплющив очі. Ісусе. Ісусе. Він вже був готовий до цього.

На обличчі Грея з’явилися тривожні зморшки. Вони разом пішли до невеликого пагорба, котрий утворився із землі з викопаних тунелів.

— Давайте зберігати спокій, — сказав Грей. Стівен бачив, як йому важко. — Я вам розповім про новий план. Артилерія робить перед вами захисну вогневу завісу. Ви повільно підходите до лінії завіси з нашого боку. Коли її знімуть, ви займете призначені позиції — і артилерія продовжує обстріл. На усьому шляху ви матимете захист. Німецький колючий дріт уже перерізано, більшість їхніх гармат знищено. Поранених повинно бути не більше десяти відсотків.

Стівен осміхнувся:

— Ви справді так вважаєте?

Грей глибоко вдихнув.

— Я передаю вам накази. Ми будемо з флангу основної атаки. Наш батальйон має бути гнучким — ми будемо між великими бойовими підрозділами. Ольстерська двадцять дев’ята дивізія — Незрівнянні, новачки з Галліполі.

— Новачки? — запитав Стівен.

Грей підняв на нього погляд.

— Рейзфорде, якщо я помру, а ви виживете, я хочу, щоб ви узяли на себе командування ротою.

— Я? А чому не Харрінгтон?

— Тому що ви божевільний холоднокровний диявол — саме той, хто нам буде потрібен.

Падали сутінки, і вже, мабуть, удвадцяте Грей підніс до очей бінокль. Подивившись, він передав його Стівенові.

— Там якийсь плакат над першою лінією окопів ворога. Ви можете прочитати?

Стівен узяв бінокль. Плакат був величезний.

— Можу. Там написано «Ласкаво просимо, двадцять дев’ята!» — Стівена занудило.

Грей труснув головою.

— Ви ж знаєте, що дріт не перерізаний. Я не хочу, щоб ви казали своїм, але я сьогодні увесь день дивився і точно знаю, що дроти цілі вздовж сотень ярдів. Снаряди їх зовсім не зачепили — вони просто перелітали через них.

— Я думав, дроти перерізали звідси і до Дар-ес-Салама.

— Це вигадки штабу — Хейга, Роулінсона та інших. Не кажіть своїм солдатам, Рейзфорде. Не кажіть — просто помоліться за них.

Грей схопився руками за голову. Усі його книжки, уся його мудрість тут були безпорадні, подумав Стівен.

Впродовж цих сорока восьми годин небажаної відстрочки у солдатів була можливість підготуватися.

Перший постріл гвинтівки пропищав божевільним фальцетом. Барнс прострелив собі піднебіння.

Вночі писали листи.

Майкл Уїр написав:

Дорогі мамо і батьку!

Ми йдемо в атаку. Кілька днів ми працювали під землею над деякими приготуваннями, для яких залучили наш підрозділ. Дехто зголосився допомагати санітарам-носіям у день атаки. Моральний настрій дуже високий. Ми сподіваємося, що цей наступ покладе кінець війні. Ми сильно обстріляли ворога, тому малоймовірно, що багато їх залишилося живими.

Дуже вам дякую за пиріг та полуниці. Я страшенно радий, що сад вас так втішає. Ягоди усім дуже сподобались. Я частенько думаю про вас обох та про ваше спокійне життя вдома, але прошу, щоб ви за мене не хвилювалися. Нехай ваші молитви будуть із тими солдатами, які підуть вгору. І дякую за мило, мамо, — мені воно стало у пригоді, можу тебе запевнити. Був радий почути, що ваш вечір з Парсонами минув успішно. Будь ласка, перекажіть мої співчуття містеру та місіс Стентон — я тільки нещодавно дізнався про їхнього сина.

Я впевнений, що сплатив рахунок від кравця, коли був у відпустці, але якщо я помиляюся — будь ласка, віддайте йому борг від мого імені, а я поверну гроші, коли приїду у наступну відпустку. Будь ласка, не хвилюйтеся за мене. Тут доволі тепло — мені більше не потрібні ані шкарпетки, ані светри.

Тіппер написав:

Любі мамо і тату!

Мене знову відправили до моїх друзів, і я дуже пишаюся поверненням на фронт. Тут цікаво — різні стрічки на формах та солдати з різних частин. Наші гармати вночі влаштовують