Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Бурецвіт, Марія Ряполова 📚 - Українською

Читати книгу - "Бурецвіт, Марія Ряполова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Бурецвіт" автора Марія Ряполова. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 74 75 76 ... 86
Перейти на сторінку:
нас схопили лісові розбійники і кілька разів намагалися повісити!…

— Годі, годі, Мереже, я зрозуміла.

Розбійники, обмінюючись невдоволеними репліками, подалися геть, Садівник піднявся на ґанок і збирався зайти до будинку. Ми залишалися самі.

— Можна, ми у вас погостюємо? — спитала я в Садівника.

Він обернувся і втупив у мене недоброзичливий погляд.

— У вас просторий будиночок, сподіваюся, там знайдеться для нас місце…

— Ви що, знущаєтеся?! — раптом заволав він, розвернувшись.

Ми промовчали.

— Це ви, ви маєте повзати на колінах переді мною, щоб я дозволив вам забрати квітку, та ні, щоб я дозволив вам хоча б поглянути на неї, та ні, щоб я взагалі дозволив вам залишитись у заповіднику, а не зателефонував куди треба і доповів, що у нас тут браконьєри! Це ви маєте благати мене про таку милість, а не я маю влаштовувати вам учту!

Він в очікуванні розвів руками.

— Ну, зрозуміло, — сказала я після паузи, — але ж ми не можемо ночувати в лісі.

Садівник шумно видихнув, взявся за боки і спитав:

— Може, мені ще дати званий обід на честь вашого прибуття, юна леді?

— У тому, щоб бути гостинним, нема нічого поганого, — знизала я плечима.

— А якщо хочете, вечерю ми з подругою приготуємо, — сказала Перла.

Він зацікавлено схилив капелюха й оглянув її.

— О, заради вас, пані, я готовий терпіти всю цю сумнівну компанію. Заходьте!

Він зник за дверима.

— Ну, і хто з нас уміє готувати? — поцікавилася я в Перли.

— Розберемося, — кинула вона й пішла за Садівником. — Ви дуже гостинні!

— Ми можемо заночувати і в лісі! — гукнув Бурецвіт.

— Що ти таке говориш? — обернулася я.

— Що він собі дозволяє?

— Ну, у нього виникла невеличка манія величі.

— Якого дідька лисого цей старий хрін заграє з моєю дівчиною? — гнівався він.

— Ось воно що… А чого ти вирішив, що вона — твоя дівчина?

— Ну як… Я ж маю закохатися в неї!

— І що, ти вже освідчився їй у коханні?

— Ні…

— Ну от, — я стенула плечима. — Нема чого голосити. Ходімо.


5


Обстановка всередині будиночка була така ж хаотична, як і його будова. Схоже, тут забули добудувати деякі стіни. Тому дім був переділений не на кімнати й коридори, а на численні заглиблення, остаточно одне від одного не відокремлені.

Посеред цього багатокутника стояв накритий стіл, що не могло не радувати.

— Я знала, що все буде добре, — прошепотіла мені Перла.

— А звідки у вас усе це? — здивувалась я. — Свинина…

— Привозять, — відповів Садівник. — Тут, звісно, нікого не можна вбивати. Ну, якщо ти не тупий хижак — вони дозволу не питають.

— Дуже затишний будиночок, — сказала Перла. — А чи є тут сантехніка сучасного зразка?

— Звичайно, любонько, за цією стіною наліво.

— О, дякую!

Моя подруга попрямувала вказаним шляхом.

— Я наступний! — закричав Мереж і кинувся слідом.

— Ну, сідайте, чого ви, — сказав Садівник, умостившись на чільному місці біля стола.

— Ми, власне, не голодні, лише Бурецвіт.

— О, то ваш шукач — якесь ходяче нещастя.

Насуплений Бурецвіт поглянув на мене, підійшов до столу й обережно опустився на один зі стільців.

— Ну, і як вам тут, — почав він, — усі ці роки?

— Ну, і хіба він не йолоп? — Садівник запитально простягнув руку в мій бік.

Я розгублено стенула плечима і теж підійшла до столу.

— Ви, певно… — я відсунула стілець і сіла, — очікували побачити якогось Геркулеса з… з явними ознаками геніальності на обличчі.

— Важко уявити собі Геркулеса з ознаками геніальності на обличчі, але, в принципі, так, щось таке я і сподівався побачити.

Він же ніби… шукач…

— Але я такий, який є, — сказав Бурецвіт.

— Та бачу…

Садівник узяв виноградину, підкинув її, спіймав зубами і з’їв.

— Так умієш? — спитав він Бурецвіта.

— Ні.

— Нездара.

— Може, досить? — обурився той.

— Нездара!

— Що ви собі дозволяєте, врешті-решт? За яким правом ви так поводитеся з нами?! — крикнув Бурецвіт.

— Юначе, ви перебуваєте в моєму домі, і я не дозволю вам голосити тут!

— А я, — підскочив шукач, — не збираюся зали…

-…шати цей будинок, — закінчила я, схопивши його за руку.

— Переночуєте, а завтра вимітайтеся звідси, — зло сказав Садівник.

— Всі мрії збуваються! — проспівала Перла, яка щойно з’явилася з-за стіни. — Спершу справжнісінька ванна кімната, а тепер от вечеря!

Садівник підхопився, відсунув для неї стілець.

— Дякую, ви дуже люб’язні.

— Що будете їсти? — спитав він.

— Ой, мабуть, куряче крильце і… а то що?

— Гадки не маю. Спробуємо?

— Так!

З-за стіни вискочив Мереж і з криком: «Їжа! Їжа!» впав на стілець і почав тягти все підряд до своєї

1 ... 74 75 76 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бурецвіт, Марія Ряполова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бурецвіт, Марія Ряполова"