Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Невидимець (збірка) 📚 - Українською

Читати книгу - "Невидимець (збірка)"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Невидимець (збірка)" автора Герберт Уеллс. Жанр книги: 💙 Фантастика / 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 75 76 77 ... 79
Перейти на сторінку:
стало золотим, а небо — блакитним. Дихалось мені уже легше. Контури землі колихалися і пливли переді мною. Стрілки приладів тепер обертались у протилежному напрямі. Потім знову почали з’являтися невиразні тіні будинків ери занепаду людства. Вони також змінювались і щезали, і замість них з’являлися інші. Незабаром, коли мільйонна стрілка була вже на нулі, я зменшив швидкість. Скоро я почав розрізняти нашу рідну дрібну архітектуру, тисячна стрілка теж дійшла до нуля. Коливання дня і ночі ставало дедалі повільнішим. Тоді навколо мене з’явилися знайомі стіни лабораторії. Дуже м’яко я став уповільнювати рух машини.

Тоді я помітив одну незвичайну річ. Здається, я згадував про те, що коли я рушив із лабораторії, але ще не розігнався до дуже високої швидкості, я бачив, як кімнатою пройшла міс Вотчет, і мені здавалося, що вона промчала як снаряд. Так от, коли повертався, я знову пролетів крізь ту хвилину, коли вона перетинала кімнату. Але тепер кожен її рух був цілком протилежним. Двері в нижньому кінці лабораторії відчинилися, вона пройшла через кімнату спиною вперед і зникла за дверима, з яких попереднього разу вийшла. Перед цим на якусь мить я ніби побачив Гілієра, але він пронісся, як блискавка.

Я зупинив машину і роззирнувся — я був у своїй старій лабораторії, мої інструменти і прилади лежали так, як я їх залишив. Зовсім ослаблений, я вибрався з машини і сів на лавку. Кілька хвилин я страшно тремтів, але потім трохи заспокоївся. Я знову був у стінах рідної майстерні, вона лишилася такою, як і раніше. Я подумав, що, мабуть, просто заснув тут і це все мені наснилося.

Але ні, це був не сон! Тому що я вирушив у подорож в часі із південно-східного кутка кімнати, а приземлився у північно-західному, навпроти стіни, біля якої я показував вам свій винахід. А це якраз відстань від маленької галявини до постаменту Білого Сфінкса, в якому морлоки заховали мою машину.

Тоді на деякий час моя свідомість ніби застигла. Я підвівся і пройшовся коридором, кульгаючи, бо у мене ще й досі боліла п’ятка. Я почувався дуже брудним. На столі біля дверей я знайшов випуск «Пел-Мел-газет». Я подивився на дату — газета була сьогоднішня. Потім глянув на годинник — він показував майже восьму. Я чув ваші голоси і дзвін тарілок, однак не наважувався увійти, тому що мені було зле, я страшенно ослаб. Але, вловивши поживний запах м’яса, я відчинив двері. Решту ви знаєте. Я помився, повечеряв і тепер розповідаю вам свою історію…

— Знаю, — мовив він після паузи, — це все здасться вам неймовірним. Але для мене єдиною неймовірною річчю є те, що я сиджу зараз перед вами у цій рідній кімнаті, бачу ваші дружні обличчя і розповідаю вам про свої дивні пригоди.

Він глянув на Медика.

— Ні, я не можу очікувати, щоб ви цьому повірили. Сприймайте це як вигадку, або радше як припущення. Скажімо, я заснув у майстерні, і мені все наснилося. Вважайте, що я довгий час роздумував над майбутнім людства і таким чином вигадав його. А те, що я стверджую, ніби це все правда, вважайте мистецьким ходом, спрямованим на посилення інтересу до моєї історії. І все-таки, якщо сприймати цю розповідь як оповідання, що ви думаєте про неї?

Він вийняв люльку і почав, у звичній для нього манері, нервово постукувати нею по камінних ґратках. Запала коротка тиша. Почулося рипіння крісел і шарудіння взуття по килиму. Я відвів очі від обличчя Мандрівника в Часі й озирнувся на його слухачів. Вони всі перебували в темряві, й у мене перед очима попливли кольорові плями. Медик зосереджено й уважно роздивлявся нашого господаря. Редактор втупився у кінчик своєї сигари — вже шостої. Журналіст незграбно шукав свого годинника. Решта гостей, наскільки я пам’ятаю, не ворушилися.

Зітхнувши, Редактор підвівся.

— Шкода, що ви не письменник! — промовив він, поклавши руку Мандрівникові в Часі на плече.

— Ви все-таки не вірите розповіді?

— Ну…

— Я так і знав.

Мандрівник у Часі повернувся до нас.

— Де сірники? — сказав він.

Він закурив і тепер говорив через люльку, попихкуючи.

— Кажучи правду… я й сам не дуже-то їй вірю… але все-таки…

З німою цікавістю його погляд упав на зів’ялі білі квіти на столику. Тоді він перевернув руку, в якій тримав люльку, і я побачив, що він роздивляється напівзагоєні шрами на пальцях.

Медик підвівся, підійшов до лампи і став роздивлятися квіти.

— У них дуже дивний гінецей[30], — сказав він.

Психолог теж нахилився подивитися і простягнув руку, щоб узяти одну з них.

— Даю голову на відтин, якщо зараз не за четверть перша, — сказав Журналіст. — Як ми дістанемося додому?

— На стоянці безліч кебів, — відповів Психолог.

— Дивна річ, — сказав Медик, — я абсолютно не розумію, що це за квіти. Можна мені взяти їх з собою?

Мандрівник у Часі замислився.

— Звісно, ні, — раптом мовив він.

— Де ж ви все-таки їх дістали? — запитав Медик.

Мандрівник у Часі взявся рукою за голову. В нього був такий вигляд, ніби він намагається упіймати думку, яка вислизає від нього.

— Їх поклала мені в кишеню Віна, коли я подорожував у часі.

Він ковзнув поглядом по кімнаті.

— Хай мені грець, якщо це все відбувається насправді. Ця кімната, ви, щоденна атмосфера — цього забагато для моєї пам’яті. Я справді створив Машину Часу або модель Машини Часу? Чи це все-таки сон? Кажуть, що життя — це сон, місцями це дорогоцінне, але безглузде сновидіння, але я не зможу витримати ще одне суперечливе сновидіння… Це просто якесь божевілля. І

1 ... 75 76 77 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невидимець (збірка)», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Невидимець (збірка)"