Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

Водоспад Кай-Рій

Водоспад відреагував на Яну збільшенням сріблястого сяйва та підвищеним дзвоном. А вона кинулася до води як маленька дівчинка, зовсім не звертаючи уваги на будівельників, що снували всюди.

"Тільки б не додумалася плавати в ньому зараз", — з жахом подумав Альберт, розуміючи, що від цієї жінки можна очікувати все, що завгодно.

Будівельники, що підійшли, відвернули увагу Альберта, тож, коли він знову повернувся, Яна сиділа навпочіпки на березі, опустивши руки у воду. Все її тіло огортало щільне сріблясте сяйво.

Промерехтівши, сяйво відступило, Яна піднялася. Обличчя її було незвично задумливим і зосередженим.

— Скільки часу ми будемо тут? — спитала вона Альберта, не відходячи від берега.

— Думаю, за півгодини впораюся, — відповів герцог, вишукуючи очима старшого майстра.

Будівельники мали вже повідомити, що він прибув, та покликати старшого.

Яна кивнула і, підібравши гілочку, почала щось креслити на піску, але майстер, що підійшов, знову відвернув увагу Альберта.

Оглянувши будівництво та обговоривши всі необхідні деталі, Альберт повернувся до водоспаду.

Яна, як і раніше, стояла на березі, нервово покусуючи гілочку сосни. На піску були накреслені якісь дивні схеми та написи незнайомою герцогу мовою.

— Я тобі обіцяла, отже, зроблю, — дуже тихо сказала вона, дивлячись на водоспад, і той відповів їй снопом сріблястих іскор.

— Яна, що відбувається? — тихо спитав Альберт, але вона, не повертаючись, зробила попереджувальний жест рукою.

— Ні, він не знає, — пауза та іскри на озері. — Я сама оберу, — пауза й знову іскри. — Ти просиш неможливе. Не гнівайся. Я не можу йому наказати, — по озеру спалахнули особливо яскраві іскри, і Яна, розвернувшись, пішла геть.

— Щось трапилося? — спитав Альберт, сідаючи поза Яни на коня.

— Та так, — задумливо відповіла Яна.

— Не хочеш розповісти? — мовчазність і задумливість Яни відверто лякали Альберта.

— Розкажу, просто зараз мені потрібно все обміркувати. Вона дуже багато хоче.

— Хто? — спитав Альберт, але Яна не відповіла, мабуть, повністю занурившись у свої думки.

Несподівано він відчув, як усередині неї клекоче сила, ніби намагається вирватися назовні, але Яна її не пускала.

Щось відбувалося.

Коли під'їхали до замку, Яна зненацька відмерла та заявила:

— Є розмова, — вона попрямувала відразу до вітальні.

Слуги шарахнулися від неї як ошпарені, Альберт мимоволі відзначив, що видресирувала Яна їх на славу. Навіть на нього вони так не реагували.

Страшна жінка. Сама вибирає, хто як має до неї ставитися.

Двадцять міцних, добре тренованих хлопців за якихось три тижні почали дивитися на неї щенячими очима та мало не лапками перебирати в її присутності, а проста прислуга аж заїкається.

Проте після того, що розповів Грег, це було не дивно.

— Кай-Рій вимагає, щоб частина людей допускалася до неї безплатно, — Яна стомлено опустилася в крісло.

— Скільки? — запитав Альберт, передбачаючи по Яниному вигляду, що цифра буде суттєвою.

— Вона не назвала конкретної кількості.

— І як тоді визначити, скільки потрібно допускати людей не беручи плати? — остаточно загубився Альберт.

Йому все ще було важко прийняти, що Яна могла спілкуватися зі стародавньою святинею простою людською мовою. І судячи з того, що він чув, — загравати з божественною силою вона не збиралася.

— Проблема не в тому, скільки допускати, проблема в тому, кого пропускати. Вона не згодна на просту лотерею на кшталт кожного двадцятого благословляти без грошей. Вона категорично проти, щоб допускалися просто ті, у кого банально немає грошей. Вона хоче, щоб допускалися гідні.

— Тобто? — не зрозумів герцог.

— От скажи, ми з тобою були б гідними? Нічого особистого, так чисто гіпотетично.

— Мабуть, так, — невпевнено промовив Альберт.

— Жартуєш, так? — нервово смикнула головою Яна. — Неадекватна дівчина, яка віддає перевагу п'яній бійці вишиванню хрестиком, і владний хлопець, що притиснув до нігтя півдержави? Аль, вона с самого початку поставила нездійсненне завдання. Гідних не існує. Це закладено у самій природі людства, — Яна втомлено закрила обличчя руками, але в ту ж мить розсміялася. — А знаєш, що найцікавіше? Я, коли зрозуміла, що не можу знайти рішення, запропонувала їй знести до біса собачого паркан і благословляти всіх безплатно. Але ж вона відмовилася! Зараза!

Альберт аж здригнувся від того, як зневажливо Яна відзивалася про святиню.

В той час Яна почала нервово ходити по кімнаті. Такої напруженою та розгубленої він її ще не бачив.

Яна крокувала та перебирала варіанти, щось говорила про те, що Кай-Рій дає не лише дітей бездітним парам, а й родючість взагалі. Тобто до водоспаду може спокійно йти й конезаводник із неплідною конячкою, й селянин, який боїться неврожаю, й розбійник, який хоче отримати добрий видобуток. І ніби Кай-Рій стверджувала, що серед будь-кого може бути гідний, навіть серед убивць.