Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

— О Боже, — сказала Моніка Фігуерола. — Я розумію, що ви мали на увазі, кажучи, що я можу попасти в неласку.

— Так. Проте якщо історія виявиться правдою… якщо навіть незначна частина цих тверджень правдива, то ми стоїмо на порозі конституційної кризи, з якою ми зобов’язані розбиратися.

— З чого мені почати? Як діяти?

— Починай з простого. Спершу прочитай звіт, написаний Гуннаром Бйорком у дев’яносто першому році. Потім вирахуй людей, які, як стверджується, стежать за Мікаелем Блумквістом. За відомостями мого джерела, авто належить якомусь Йорану Мортенссону, сорока років, поліцейському, що проживає у Веллінгбю на Віттангіґатан. Потім з’ясуй особу другої людини на знімках, зроблених фотографом Мікаеля Блумквіста. Ось цього молодого блондина.

— Добре.

— Потім перевір біографію Еверта Гульберґа. Я про нього ніколи не чув, але моє джерело стверджує, що він має бути якось пов’язаний із Службою безпеки.

— Виходить, що хтось з Беза замовив убивство шпигуна сімдесятивосьмилітньому старому. Я в це не вірю.

— Проте перевір. Розслідування повинно проводитися в таємниці. Перш ніж що-небудь зробити, обов’язково інформуй мене. Я не хочу, щоб пішли кола по воді.

— Ви замовляєте розслідування величезного масштабу. Як же я зумію впоратися самотужки?

— Працювати самотужки тобі не доведеться. Ти повинна лише зробити перший контроль. Якщо ти прийдеш і скажеш, що перевірила і нічого не знайшла, то все чудово. А якщо знайдеш що-небудь підозріле, то будемо вирішувати, що робити далі.

Обідню перерву Моніка Фігуерола присвятила заняттям на силових тренажерах у спортзалі поліцейського управління. Сам обід, що складався з чорної кави з бутербродом і фрикадельок з буряковим салатом, вона віднесла до себе в кабінет. Там Моніка зачинила двері, звільнила письмовий стіл і, відкусивши шматок бутерброда, почала читати звіт Гуннара Бйорка.

Вона прочитала також додаток, що містив листування між Бйорком і доктором Петером Телебор’яном. Виписала із звіту всі імена та окремі події, які треба було перевірити. Через дві години вона підвелася і принесла ще каву з кавового автомата. Виходячи з кабінету, вона замкнула двері, як вимагали інструкції ДПУ/Без.

Щонайперше Моніка взялася перевіряти реєстраційний номер звіту. Вона зателефонувала реєстраторові і дістала відповідь, що звіту з таким номером не існує. Її другим кроком стало звернення до архіву ЗМІ. Результат виявився кращим: обидві вечірні газети й одна ранкова повідомляли про людину, що серйозно постраждала під час пожежі в машині на Лундаґатан того самого дня 1991 року. Жертвою нещасного випадку значився чоловік середніх років, не названий на ім’я. Одна з вечірніх газет писала, що, за словами свідка, машину навмисне підпалила якась дівчинка. Отже, це і була та горезвісна запальна бомба, яку Лісбет Саландер кинула в російського агента на прізвище Залаченко. Принаймні, сам випадок, схоже, справді був.

Людина на ім’я Гуннар Бйорк, що значився автором звіту, теж існувала насправді і була високопосадовцем відділу по роботі з іноземцями, він страждав від грижі міжхребетного диска і, на жаль, помер, наклавши на себе руки.

Відділ кадрів, проте, не міг повідомити, що робив Гуннар Бйорк у 1991 році. Відомості мали гриф таємності навіть для співробітників ДПУ/Без. Нічого незвичайного в цьому не було.

Перевірити те, що Лісбет Саландер у 1991 році мешкала на Лундаґатан, а наступні два роки провела в дитячій психіатричній клініці Святого Стефана, було не важко. Принаймні, у цих моментах зміст звіту не суперечив реальності.

Петер Телебор’ян був відомим психіатром, який часто виступав по телебаченню. У 1991 році він працював у клініці Святого Стефана і зараз обіймав посаду її головлікаря.

Моніка Фігуерола довго обдумувала значення звіту. Потім зателефонувала заступникові начальника відділу кадрів.

— У мене тут є важке питання, — пояснила вона.

— Яке?

— Ми у відділі охорони конституції проводимо аналіз, у якому йдеться про оцінку надійності людини та її загального психічного здоров’я. Мені необхідно проконсультуватися з психіатром або іншим фахівцем, що має право доступу до секретної інформації. Мені рекомендували доктора Петера Телебор’яна, і я хотіла б знати, чи можу я до нього звернутися.

Збігло кілька хвилин, перш ніж вона дістала відповідь.

— Доктор Петер Телебор’ян кілька разів залучався у нас як незалежний консультант. Він вважається надійним, і ви можете у загальних рисах обговорювати з ним засекречену інформацію. Але перш ніж звернутися до нього, ви повинні виконати бюрократичну процедуру: отримати згоду свого начальника і зробити формальний запит на дозвіл консультуватися з Телебор’яном.

Серце Моніки Фігуероли легенько йокнуло. Вона з’ясувала те, що могло бути відоме лише дуже обмеженому колу: Петер Телебор’ян мав справи з ДПУ/Без. Тим самим достовірність звіту бодай частково підтверджувалася.

Вона відклала звіт і взялася до інших фактів, якими її забезпечив Торстен Едклінт, — почала вивчати зроблені Крістером Мальмом знімки двох людей, що, як стверджувалося, переслідували Мікаеля Блумквіста від кафе «Копакабана» 1 травня.

Перевіривши реєстрові записи автомобілів, вона переконалася, що Йоран Мортенссон теж існує насправді і має автомобіль «Вольво» сірого кольору із зазначеним реєстраційним номером. Потім отримала у відділі кадрів Служби безпеки підтвердження того, що він є співробітником ДПУ/Без. Навіть дуже поверхова перевірка показувала, що й ця інформація, схоже, вірна. Серце Моніки йокнуло ще раз.

Йоран Мортенссон працював у відділі особистої охорони охоронцем і входив до групи співробітників, що неодноразово забезпечували безпеку прем’єр-міністра. Кілька тижнів тому його тимчасово позичили відділу контррозвідки. Від службових обов’язків його увільнили 10 квітня, через кілька днів після того, як Олександр Залаченко і Лісбет Саландер були доставлені до Сальгренської лікарні. Правда, у подібних тимчасових перестановках не було нічого незвичайного, якщо для якоїсь термінової справи бракувало співробітників.

Потім Моніка Фігуерола зателефонувала заступникові начальника відділу контррозвідки, якого знала особисто, бо недовгий час працювала в нього у відділі. Вона запитала, чи зайнятий Йоран Мортенссон чимось важливим, чи його можна позичити для проведення розслідування у відділі охорони конституції.

Заступник начальника контррозвідки дуже здивувався. Очевидно, Моніку Фігуеролу невірно інформували. Йорана Мортенссона з відділу особистої охорони контррозвідці не позичали. Шкода.

Поклавши слухавку, Моніка Фігуерола протягом двох хвилин дивилася на телефон. В особистій охороні вважали, що Мортенссона переведено до контррозвідки. Контррозвідка вважала, що нічого подібного не відбувалося. Такі перекидання має розглядати і схвалювати начальник канцелярії. Моніка потягнулася до слухавки, щоб зателефонувати начальникові канцелярії, але зупинилася. Відділ особистої охорони міг віддати Мортенссона лише за згодою начальника канцелярії. Але в контррозвідці Мортенссона немає. Начальник канцелярії не може про це не знати. А якщо Мортенссона переведено до якогось іншого відділу, що веде стеження за Мікаелем Блумквістом, то начальник канцелярії неодмінно має бути в курсі.

Торстен Едклінт велів