Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

Сідаючи в понеділок, о пів на одинадцяту ранку, за свій письмовий стіл у скляній клітці, Еріка Берґер зітхнула з полегкістю. Їй страшенно хотілося свіжої гарячої кави з автомата. За перші дві години робочого дня вона встигла побувати на двох зборах. Першою була п’ятнадцятихвилинна ранкова нарада, на якій відповідальний секретар редакції Петер Фредрікссон намітив основні напрями роботи на день. Оскільки Андерсу Хольму Еріка не довіряла, їй усе більше доводилося покладатися на думку Фредрікссона.

Другою була нарада, що тривала цілу годину, з головою правління Маґнусом Берґшьо, начальником фінансово-планового відділу «СМП» Крістером Сельберґом і фінансовим директором Ульфом Флудіном. Присвячена вона була дедалі гіршому становищу на рекламному ринку і зниженню обсягів роздрібного продажу. Фінансовий директор з начальником фінансово-планового відділу вважали, що необхідно вживати заходів для зменшення витрат.

— У першому кварталі ми вийшли із становища завдяки незначному піднесенню рекламного ринку і тому, що в кінці року двоє співробітників пішли на пенсію. На їх посади нікого не брали, — сказав Ульф Флудін. — Цей квартал ми, напевне, закінчимо з незначним мінусом. Проте немає жодних сумнівів у тому, що безкоштовні газети «Метро» і «Стокгольм Сіті» поглинатимуть і далі стокгольмський рекламний ринок. Нам нічого не залишається, окрім як прогнозувати в третьому кварталі відвертий дефіцит.

— Як ми можемо цьому протистояти? — спитав Берґшьо.

— Єдина можлива альтернатива — скорочення. Ми не робили їх з дві тисячі другого року. Але за моїми підрахунками, на кінець року нам необхідно скоротити десять ставок.

— Які саме ставки? — поцікавилася Еріка Берґер.

— Нам доведеться урізувати всі потроху, скорочуючи по посаді в різних підрозділах. Наприклад, у спортивній редакції зараз шість з половиною ставок. Її треба скоротити до п'яти.

— Якщо я правильно розумію, спортивна редакція вже зараз працює з останніх сил. Це означає, що нам доведеться скоротити спортивний огляд у цілому.

Флудін знизав плечима.

— Я залюбки вислухаю вдаліші пропозиції.

— Вдаліших пропозицій у мене немає, але принцип такий: якщо ми скоротимо персонал, значить, нам доведеться зробити газету тоншою, а якщо ми зробимо її тоншою, то у нас знизиться кількість читачів і, тим самим, кількість рекламодавців.

— Одвічне замкнуте коло, — сказав начальник фінансово-планового відділу Сельберґ.

— Мене взяли на роботу з тим, щоб зупинити такий розвиток подій. Це означає, що я повинна помітно змінити обличчя газети і зробити її привабливішою для читачів. Але якщо персонал буде скорочуватись, то завдання виявиться нездійсненним.

Вона звернулася до Берґшьо.

— Як довго газета здатна спливати кров’ю? Який дефіцит ми можемо собі дозволити, поки не настане перелом?

Берґшьо випнув губи.

— З початку дев’яностих років газета проїла значну частину вкладених у цінні папери старих доходів. У порівнянні з ситуацією десятилітньої давності наш портфель акцій втратив у ціні приблизно тридцять відсотків. Більшу частину цих фондів було вкладено в комп’ютерне забезпечення. Тобто ми маємо колосальні витрати.

— Я помітила, що в «СМП» є власна система текстового редагування, що зветься АХТ. У скільки обійшлася її розробка?

— Приблизно у п’ять мільйонів крон.

— Я не бачу тут логіки. На ринку існують уже готові дешеві комерційні програми. Навіщо «СМП» знадобилося розробляти власну?

— Ах, Еріко! Якби я знав відповідь на це питання. Нас умовив колишній керівник технічного відділу. Він вважав, що в перспективі так буде дешевше і що «СМП» зможе потім продавати ліцензії на програмне забезпечення іншим виданням.

— І хто-небудь купив у вас програмне забезпечення?

— Так, одна місцева норвезька газета.

— Чудово, — втомленим голосом сказала Еріка Берґер. — Наступне питання: ми сидимо за комп’ютерами п’ятилітньої давності.

— Найближчого року вкладення в нові комп’ютери виключені, — відповів Флудін.

Обговорення тривало, й Еріка раптом зрозуміла, що Флудін з Сельберґом просто ігнорують її заперечення. Для них могло йтися лише про скорочення, що було цілком розумним з точки зору фінансового директора і начальника фінансово-планового відділу, але абсолютно неприйнятним для нового головного редактора. У той же час її дратувало те, що вони постійно відкидали її аргументи з люб’язною посмішкою, змушуючи її почувати себе школяркою, що відповідає домашнє завдання. Вони не вимовили жодного недопустимого слова, але в їх ставленні до неї до смішного відверто читалося класичне: Не забивай собі голову такими складними речами, дитинко.

Еріка зітхнула, підключила лептоп і відкрила електронну пошту. Їй надійшло дев’ятнадцять повідомлень. Чотири з них виявилися спамом з пропозиціями: купити віагру, випробувати кіберсекс із The sexiest Lolitas on the net[27] усього за чотири долари США за хвилину, ще грубіше — Animal Sex, Juiciest Horse Fuck in the Universe,[28] а також передплатою на електронне зведення новин mode.nu, яку розповсюджувала якась брудна фірма, що закидала ринок рекламними пропозиціями і не припиняла їх розсилати, хоч скільки б разів Еріка відмовлялася від цієї продукції. Ще сім мейлів являли собою так звані листи з Нігерії, від удови колишнього директора державного банку в Абуджі, яка пропонувала їй фантастичні суми, якщо лише вона, для зміцнення довіри, погодиться допомогти невеликим капіталом, і тому подібну нісенітницю.

Серед решти повідомлень були: ранкова службова записка, денна службова записка, три листи від відповідального секретаря редакції Петера Фредрікссона з інформацією про те, як посуваються справи з головним матеріалом дня, лист від її особистого аудитора, який просив про зустріч для звіряння змін у зарплаті після переходу з «Міленіуму» до «СМП», а також повідомлення від її стоматолога-гігієніста з нагадуванням про те, що надійшов час щоквартального візиту. Еріка внесла візит до лікаря до свого електронного щоденника і відразу ж зрозуміла, що нічого не вийде, бо на цей день у неї заплановано велику редакційну конференцію.

Під кінець вона відкрила останній мейл, надісланий з адреси «[email protected]» з темою «До відома головного редактора» і, поглянувши на текст, повільно опустила філіжанку з кавою.

ШЛЬОНДРО! ТИ ЗАБРАЛА СОБІ В ГОЛОВУ, БУЦІМТО ЩОСЬ ЯВЛЯЄШ ІЗ СЕБЕ, ЧОРТОВА ЛЯРВА. НЕ ДУМАЙ, ЩО ЗМОЖЕШ ПОКАЗУВАТИ ТУТ СВОЮ ЗВЕРХНІСТЬ. ШЛЬОНДРО, ТЕБЕ ТРАХАТИМУТЬ У ЗАД ВИКРУТКОЮ! ЩО ШВИДШЕ ТИ ЗВІДСИ ЗАБЕРЕШСЯ, ТО КРАЩЕ.

Еріка Берґер підвела погляд і машинально пошукала очима Андерса Хольма. На місці його не було, і в редакційній залі вона його теж не побачила. Поглянувши на адресу відправника, Еріка підняла слухавку і зателефонувала Петеру Флемінґу — начальнику технічного відділу «СМП».

— Доброго дня. Хто користується адресою «centralred@ smpost.se»?

— Ніхто. У «СМП» такої адреси немає.

— Я тільки що отримала з цієї адреси мейл.

— Це імітація. Повідомлення має вірус?

— Ні.