Читати книгу - "Регент. Право сильного, Анні Кос"

Вони проговорили до глибокої ночі, сидячи біля вогню. Начебто ні про що, але з кожним словом зближуючись дедалі сильніше. Арселія так і не повернулася в крісло, незважаючи на всі прохання регента. Нарешті Ульф здався і приніс із ліжка подушки, щоб зручно розташуватися прямо на підлозі.

Це було так дивно, так лякаюче приємно, що обидва вважали за краще зробити вигляд, ніби не помітили нічого, тихо насолоджуючись чарами цього вечора. Але ось дзвін пробив північ і Арселія підвелася на ноги.

— Мені час, та й тобі варто відпочити.

Ульф теж встав, ласкаво торкнувся її щоки, пригорнув до себе, вже не з ледь стримуваною пристрастю, а турботливо й ніжно, і легко поцілував у скроню.

— Дякую за все.

А потім вона пішла, вислизнувши за двері нечутно тінню, залишивши на пам'ять ледь вловимий аромат сандалу.