Читати книгу - "Пора серця. Листування"

Йому важко з самим собою, з навколишнім світом, зі своїм віком. Та чи могло б бути інакше? Деколи мене вражає його серйозність, деколи засмучує його легковажність. Він шукає, шукає себе, йому складно допомогти тепер. Я намагаюся бути присутньою, коли він хоче цього, деколи це буває; намагаюся залишати для нього щось подібне до відчинених дверей, зберігати готовність. Думаю, що я не можу більше для нього зробити, а це дуже мало.

Якщо зможете, напишіть мені якось кілька рядків. Якщо ні, то я усе ж знаю, що ми з Вами близькі одна одній, я розумітиму й шануватиму Вашу мовчанку.

Я про Вас думаю, часто. Для мене важливо знати, щоб у Вас усе було добре, що Ви працюєте, що Ви десь мужньо існуєте, де-небудь у цьому світі. Та мені хочеться більшого. Я б хотіла дізнатися, що Ваше життя нарешті хоч трохи оточене приязню, ніжністю, хоч трохи справжнім життям.

Я обіймаю Вас. Обіймаю Вас сердечно й з любов’ю.

Жизель.

Я надіслала Вам «до 1973 року»{1039} невеличкий знак своєї праці. Чи допровадила Вам його італійська пошта?

Ілюстрації

Іл. 1

Іл. 2

Іл. 3-4

Іл. 5

Іл. 6

Іл. 7

Іл. 8

Іл. 9

Іл. 10

Іл. 11

Іл. 12

Іл. 13a

Іл. 13b

Іл. 14a

Іл. 14b

Іл. 15

Іл. 16

Іл. 17a

Іл. 17b

Іл. 18а

Іл. 18b i c

Коментар

«Віднайдімо потрібні слова»

До листування Інґеборґ Бахман та Пауля Целана

Закоханій парі, що зустрілася у травні 1948 року в окупованому Відні, дісталися долі, які були настільки різними, наскільки це взагалі можливо: донька австрійського члена НСНРП першого призову, яка на той час студіювала там філософію, і німецькомовний єврей без громадянства, родом із Чернівців, який втратив обох своїх батьків у німецькому концтаборі й сам відбув ув’язнення в румунському трудовому батальйоні. З перспективи цієї нездоланної відмінності він, Пауль Целан, виводить — як єврейський поет — свою адресовану німецькими читачам творчість і свої високі вимоги до німецькомовного вірша після єврейської Катастрофи; для неї, Інґеборґ Бахман, яка вже до цієї зустрічі полемізувала з новітнім німецьким і австрійським минулим, ця відмінність стає новим імпульсом, котрий спонукає її упродовж цілого життя боротися проти забуття, в тому числі й імпульсом захищати поезію Целана. Ця відмінність, як і прагнення знову й знову, після інколи радикальних непорозумінь, продовжувати розмову, всупереч усьому, ба навіть через саму цю відмінність, визначає собою їхнє листування, починаючи від першого вірша-подарунка