Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

— Знаю, ти йдеш сьогодні на весілля простолюдинів, але до вечора є ще багато часу. Ми могли б поїхати на захопливу прогулянку. Що скажеш? Адже ти вмієш їздити на коні? Чув, ти казала, що у вас жінки їздять на полювання.

Так, Джейн багато чого наговорила мешканцям Великих Садів. І начебто все це і було правдою, але водночас не зовсім. І ось чудовий приклад її байок: жінки дійсно їздять на полювання, тільки є уточнення - таких жінок одиниці, а багато Айронвудців, у тому числі й Маркус, вирішили, що так роблять усі жінки зі світу Джейн. Вона й сама помітила, що, користуючись тим, що ніхто не знає, що насправді відбувається в її світі, вона може розповідати все що завгодно, коли їй це зручно піднести у своєму світлі.

- Чудова ідея! Правда, я не вмію їздити на коні, але я швидко вчуся.

По одному кивку Маркуса конюх підвів до них двох коней.

Маркус пояснював Джейн головні правила спілкування з конем.

— Підходь до коня з лівого боку, тихо розмовляючи з ним чи посвистуючи. Одягай вуздечку без різких рухів, але сміливо та впевнено, не даючи вирвати голову з твоїх рук.

Джейн уважно його слухала та виконувала всі команди свого друга. Її конячка прихильно прийняла Джейн, Маркус допоміг їй освоїтися в сідлі й вони повільно поїхали Великими Садами. На щастя, Джейн дістався спокійний, слухняний кінь і в неї непогано виходило ним керувати.

— Кінь так само, як і людина, здатний спілкуватися. Спостерігаючи за поведінкою, досить легко зрозуміти його “мову”. Якщо вуха коня стоять сторчма, очі уважно дивляться на людину чи інший об'єкт, то тварина зацікавлена чи навіть захоплена тим, що відбувається, — Маркус приставив кисті до голови, зображуючи, як виглядають вушка коня, — коли вуха щільно притиснуті до голови, око злісно косить на тебе чи на іншого коня, тіло тварини напружене, як струна, значить тварині щось не сподобалося і така поведінка може означати небезпеку. Найкраще, якщо кінь не відвертає свою увагу на сторонні предмети, тварин, а повністю готовий відповісти на будь-яку твою дію. Такий “робочий” настрій можна визначити по вухах, що вільно рухаються, спокійному рівному кроку, — на підтвердження своїм словам, хлопець весело заворушив кистями-вухами біля своєї голови.

Джейн мимоволі засміялася. Який же він кумедний!

— І як ти вмієш розповідати про все на світі, з таким захопленням?

— Я просто люблю тварин, природу. Та що там! Я люблю саме життя. Тут все чудово.

Джейн заворожено дивилася на хлопця. Як же їй подобався його погляд на світ. Умиротворення, що виникло в душі Джейн від слів Маркуса, миттєво розвіялося під чийсь скрипучий препаршивий голос.

- Мати Природа! Та де це бачено, вона ще й на коня вилізла.

Джейн з Маркусом проїжджали парком повз маленькі густо заплетені альтанки. Вони роздивлялися на всі боки, але так і не виявили укриття Леді Карги. Біля однієї з альтанок з'явилися руді кучері Найрозумнішої. Тихий зойк, вирячені очі й кучері знову зникли в кущах рослинності.

— На коні ще й у компанії нашого Маркуса. Що за нахабниця! — Не вгавалася леді Карга, яка, мабуть так і не змогла вибратися з альтанки, щоб показати свій довжелезний гачкуватий ніс. — Моя онука приїде у Великі Сади за місяць. Ось це наречена, що треба. А ця дівчина просто посміховисько, чоловічок недороблений.

Далі пролунали скрипи, хрипи, квакання та крякання. Леді Карга залилася своїм звичним сміхом. Какофонія звуків все затихала у міру того, як вони віддалялися від парку.

Маркус несподівано для Джейн і сам розреготався.

— Як добре, що ти засміявся, я вже думала, я ніколи більше не зможу сприймати нормальний людський сміх.

— Жінки тебе дістають, але ти, здається, не дуже звертаєш на них увагу. Правильно робиш.

— Зараз я звернула увагу, що вона говорила про твою наречену.

- Та ну, - відмахнувся Маркус, - вони мені постійно когось сватають. Навряд чи в Айронвуді є хтось краще, ніж... — він пильно подивився на неї, — ... чоловічок недороблений.

Джейн відчула себе ніяково. Вона й сама не розуміла, навіщо взагалі згадала про наречену.

— Я не хотів тебе бентежити. Просто жарт.

Джейн усміхнулася та вирішила змінити тему.

— Отже, що за прогулянка нас очікує? — запитала дівчина, хоч це її не так уже й цікавило. Вона завжди хотіла покататися на коні, але весь час бракувало часу виїхати до кінного клубу. Їй так сподобалася верхова їзда, що певний маршрут для поїздки вже не мав жодного значення.

— Я хочу, щоб ми поїхали туди, де колись був ліс. Втім, це і зараз ліс, тільки всі дерева та чагарники сухі. Щиро кажучи, не найкрасивіше нині місце, але зараз усі місця за межами Великих Садів негарні. Так сталося, що наші рослини, зелені та ароматні, були знищені зеленою водою. Але не сумуватимемо, ми їдемо туди, щоб ти змогла побачити наших диких тварин. Раптом у твоєму світі таких не буває.

Вони виїхали за межі Великих Садів, і тепер їх оточувала лише гола земля. Кінь Джейн вільно рухав вухами, що, згідно з лекцією Маркуса, означало, що він спокійний і слухається Джейн. Дівчина намагалася насолоджуватися поїздкою, навіть попри сумні краєвиди довкола.

— Ти справді збираєшся піти на це весілля? — раптом запитав Маркус. — Сільські жителі навіть не дивляться у твою сторону. Здивований, чому одна з твоїх служниць зробила виняток для тебе і продовжує спілкування.