Читати книгу - "Потраплянка на заміну, Літа Най"

– Я, звісно, хочу, але боюся тоді в тебе не залишиться часу на елебро, – пустотлива усмішка заграла на моєму обличчі, але я швидко змінила тон на більш серйозний. – Тим паче в мене ще є одна справа.

– Хто б сумнівався, – хмикнув чоловік. – А я вже справді повірив, що ти прийшла, бо скучила. І яка ж справжня причина?

– Ти коли-небудь дарував Ефі сережки з аутвіліаном?

– Це що ревнощі? – глузливо підняв брову Повелитель.

– Я не збираюся ревнувати тебе до Ефалії. Якщо ти віддаси перевагу їй, значить, у тебе жахливий смак, і ти точно на мене не заслуговуєш, – незворушно сказала я й одразу ж повернулася до основної теми: – Сьогодні твоя колишня всіма способами намагалася натякнути, що ти їй подарував сережки, а я думаю, що ти не з тих, хто дарує жінкам прикраси. Ось тепер хочу дізнатися, хто правий.

– Чому тобі здається, що я не дарую прикраси?

– Тому що прикраси – це подарунок чоловіка, який не знає, що ще подарувати, – знизала плечима я. – Так, це демонструє багатство людини, але не більше. Коштовності можна вручити будь-якій жінці і це не нестиме жодного змісту, нічого не скаже про почуття. А ось справді уважний до своєї половинки чоловік точно знаєш, що вона хоче і про що мріє.

Дарлем якийсь час дивився на мене, а потім спокійно вимовив:

– Я ніколи не дарував Ефі прикрас. Але її рід достатньо заможний, щоб вона сама могла дозволити собі сережки з аутвіліаном.

– Ефа не стала б сама купувати собі дорогі брязкальця, маючи багатих коханців, – розмірковуючи в слух, протягнула я. Плеснувши в долоні, я зіскочила зі столу і сказала: – Дякую за інформацію. Я побігла.

– Мені ж не варто непокоїтися? – з тривогою покосився на мене Дарлем.

Я підійшла і чмокнула його в щічку.

– Усе під контролем.

Я не хотіла поки що ділиться своїми думками з чоловіком. Але, здається, я вхопилася за ниточку. І мені необхідно було зрозуміти, до чого вона приведе.

Чи то я передивилася шпигунських фільмів, чи то надто захопилася атмосферою інтриг і таємниць, але свій екіпаж я залишила неподалік, а до будинку Мікаелли добиралася на своїх двох. Дівчину я застала на задньому дворі, у затишній альтанці, де вона часто любила відпочивати.

– Рада тебе бачити, – піднялася мені на зустріч Міка. – У тебе ж наче сьогодні запланований вихід у світ.

– Я думаю, що Ефа – коханка твого чоловіка, – без привітань випалила я.

Молода дівчина завмерла на місці з широко розкритими очима. Кілька разів моргнувши, вона почала оцінювати моє припущення:

– Але ж Ефа коханка Дарлема. Була! – швидко виправилася Міка. – Була коханкою Дарлема.

– Вочевидь, це не завадило їй бути і коханкою Тредана.

– Зачекай, – махнула головою дівчина. – З чого ти взагалі це взяла?

– У неї були сережки з точно таким каменем як усі твої прикраси, подаровані Треданом.

– І що? – здивовано витріщилася на мене вона. – Усі жінки з такими коштовностями одразу коханки мого чоловіка?

– Ні, – зітхнула я. – Не знаю, як тобі пояснити. Це просто здається мені ймовірним. Ефа прихильниця чоловіків, які мають владу і гроші. Вона розважлива, можливо, їй щось потрібно, а такі люди, як Дарлем і Тредан, можуть чимало.

– Потрібно що?

– Я не знаю, – потерла перенісся я. – Може захист. Небезпека з боку демонів зростає...

Я обірвала свої ж слова і прислухалася. З головного входу почувся стукіт копит: до будинку під'їжджала карета.

– Тредан? – запитала я, дивлячись на Мікаеллу.

– Він удома, – відповіла вона.

– Тоді хто це?

Дівчина лише знизала плечима. А я, ведена якимось недобрим передчуттям, по стіночці будинку стала тихо пересуватися до повороту, Зупинившись, акуратно виглянула за ріг. На під'їзній доріжці стояв екіпаж, і з нього вже вибиралася жінка.

– Легка на помині, – прошепотіла я, обернувшись і побачивши Мікаеллу в себе під боком. Коли гостя піднялася сходами і зайшла в будинок, я махнула рукою. – Ходімо.

Зображуючи з себе шпигунок, ми з Мікою тихенько попрямували за жінкою. У домі одразу ж почули єлейний голос Ефи, що лунав з вітальні. Навшпиньках ми пройшли коридором і підійшли до широкої арки – чудовий пункт підслуховування.

– Пані Ерайн, чим зобов'язаний? – сухо озвався Тредан.

– Навіщо ж так офіційно? – дзвінко засміялася вона. – Невже я не можу прийти і побачити свого коханого. Я сумувала.

Я різко повернула голову до Міки і нехай не могла нічого сказати, але мій вираз обличчя просто волав: «А я казала!». Є ймовірність, що дівчина цього навіть не помітила: вона стояла з широко розкритим ротом і невірячим поглядом.

– Дуже багато справ останнім часом, – сказав чоловік.

– І не знайдеться навіть хвилинки на мене? – солоденьким голоском протягнула Ефа.

– Вибач, але ти не вчасно. Елла відпочиває в саду, не хочу її потурбувати.