Читати книгу - "Потраплянка на заміну, Літа Най"

– З яких пір тобі є діло до цієї сірої миші, – фиркнула жінка. Я не бачила виразу обличчя чоловіка, але, судячи з усього, він не був у захваті від такої характеристики своєї дружини, бо Ефа прокашлялась і змінила тему: – Ну гаразд, насправді я прийшла у справі. Ми можемо обговорити одне питання?

– Добре, – погодився чоловік. – Тільки, давай у моєму кабінеті.

Не встигла схаменутися, як мене поспішно потягнули назад. Я вже була готова обурюватися, адже зараз почнеться найцікавіше, але побачивши, що Міка веде мене до сходів, видихнула і перестала чинити опір. Нам доводилося бігти, щоб не бути поміченими парочкою, яка вже вийшла з вітальні і прямувала в наш бік.

Дівчина швидко вела мене за руку вперед і, проминувши дві двері, ми забігли в темну кімнату з великим столом і масивними кріслами – кабінет. Поки я міркувала, де сховатися, Міка вже прослизнула за щільні штори. Пішовши за нею, я опинилася в доволі просторій ніші, де ми могли легко вміститися і не бути поміченими. «Влаштувалися» ми якраз вчасно, бо наступної миті до приміщення зайшли Тредан з Ефою.

– Ну то про що ти хотіла поговорити? – відстороненим голосом спитав чоловік, судячи зі звуків сідаючи у крісло.

– Я думаю, час настав.

– Ефо, я ніколи не любив цих пафосних фраз, – фиркнув він. – Говори прямо, що ти маєш на увазі.

– Пора вбити Дарлема.