Читати книгу - "Дона Флор та двоє її чоловіків"

збунтований народ почав вимагати справедливості, наполягаючи на звільненні ув’язненого теслі. Подруги та сусідки дони Флор підтримували батька, який, дізнавшись про наругу на дочкою, осліп від люті й, не тямлячись від гніву, помстився за неї та свою родину. Усі підтримували його, крім дони Динори: «Ці паскудні служниці завжди стрибають до господарів у ліжко, щоб потім мати чим їх шантажувати». А доні Флор із цієї події запам’яталися лише окремі деталі: її хвороблива уява зобразила тендітну полохливу дівчинку в лаписьках старого негідника і стогони… дівочі втішені стогони… Інші важливі деталі: батьків відчай, смерть ґвалтівника як розплата за скоєне — її мало обходили, насправді їй було байдуже, тож вона просто погодилася з подругами.

Так щодня її цнотливість зазнавала чимраз більших випробувань. Однак ті, хто бачив її під час занять з ученицями чи з подругами у магазині, або в гостях (хоча вона ніколи не відвідувала вечірок, що могли поставити під сумнів її вдовиний статус) не могли навіть уявити, яка запекла боротьба триває в глибині її душі, як вона мучиться ночами: адже дона Флор була однією з найшанованіших і достойних жінок, з її вуст жодного разу не пролунало і натяку на хтивість чи непристойність. І якщо раніше вона разом із подругами кепкувала над женихами, то тепер і чути ні про кого не хотіла, поставивши хрест на новому заміжжі. Навряд чи в цьому кварталі, в усьому місті та й, мабуть, у світі можна було знайти вдову цнотливішу і скромнішу за бездоганну дону Флор.

Зовні тиха і привітна, здавалося, нічого не порушує її розміреного існування, проте всередині вона палала нестримним вогнем, як Ошум, її покровителька. Ах, Діонісіє, знала б ти, яке шалене полум’я обпікає ночами смагляве тіло твоєї куми, яким жаром палає її спрагле лоно, ти б негайно порадила розслабитись у ванні або ж у чиїхось обіймах.

Що стурбованішою ставала дона Флор, то тривожніші були її сни, то довшими видавалися безсонні ночі. Якщо їй щастило спокійно виспатись аж до ранку, то це було справжнє свято, достоту Господнє благословення. Зазвичай же вона засинала, і щойно тіло налаштовувалося відпочити, як приходили ті хтиві сни, що відносили її у світ спокус; вона металася по всьому ліжку, напиналися її пружні груди, горіло жадливе лоно. Сон відступав, нестримна жага не давала їй стулити очей, і отак вона, зціпивши зуби, тремтіла до ранку від невтоленного бажання. «Коли плотське переважає над духовним», як ішлося в брошурці з йоги.

Куди ж зникла її скромність? Вона ж ніколи така не була, навіть із чоловіком кохалася тільки після того, як йому вдавалося побороти її соромливість. А тепер їй іноді снилося, що вона продається за гроші. Ви таке чули? Яка ганьба! Не раз вона прокидалася посеред ночі й лила гіркі сльози на руїнах себе колишньої, тої дикої дівчинки, яка цнотливо прикривала простирадлом свою голизну. А зараз вона вигиналася від потягу, мов хтива, цинічна, дешева хвойда, скажена сука в період злучки.

Іноді вона так втомлювалася, що ввечері могла заснути в кіно або ж, розмовляючи з подругами, куняла, вмираючи від бажання швидше притулитися до подушки. Та варто їй було вдягти нічну сорочку, вкритися ковдрою, як сон кудись щезав, у голові починали роїтися тисячі думок, а вона всіляко намагалася скерувати їх у буденне русло, планувала покупки, думала про свої заняття, про раптову хворобу їхнього сусіда чи знайомого, про ядуху тітки Літи, яка через напади теж уже не спала ночами.

Дону Флор ночами теж душили спазми, спазми невтоленної пристрасті. Вона не могла позбутися своєї теперішньої сутності, не могла опанувати думок, хоч як старалася думати про Марилду, про її бажання стати співачкою, про труднощі на цьому тернистому шляху, а в уяві крутився образ блідого Принца, який в кінотеатрі нашіптує їй на вушко красиві та солодкі слова любові. Куди там Марилді з її проблемами, тернистим шляхом та солов’їним голосочком?

Дона Флор знала про славу Принца серед жінок легкої поведінки. Діонісія ніяк не могла повірити в наївність дони Флор, вона була переконана, що її кума, як і все місто, читала в газетах про елегантного шахрая, та й сама вона не раз розповідала їй історії про млявого завсідника борделів на прізвисько Живі Мощі. Так-так, саме у будинках розпусти він мав шалений успіх, а все завдяки його субтильній блідолицій красі, оксамитовому голосу, тужливому погляду і величезному багатству, про яке вже ходили легенди серед усіх його шанувальниць. Через його солодке словоблуддя блудниці часто сварилися, розгорталися справжні драми. Колись навіть дві красуні побилися за нього — одну з них відвезли в лікарню з відкритим ножовим пораненням, а іншу кинули за ґрати.

Того ж дня доні Флор наснилося, що вона і є ота друга розпусниця, яка кидається з ножем на Діонісію зі словами (вона б ніколи в житті не промовила таких слів): «Гей ти, брудна шльондро, дай-но я прикрашу твоє миле личко!» А Діонісія лише знущально сміється, і сміються з наївної вдови інші розпусниці. Хіба ж вона не знає, що той вишуканий красень — це Принц, повелитель вдів, який тільки й знає, що виманює у них гроші та коштовності? І не потрібна йому ні дружина, ні коханка. І якщо вона це знає, то навіщо прийшла сюди пропонувати йому своє голе, спрагле від невтоленної жаги, лоно? Ганьба! І де ж її славетна вдовина цнотливість?

Дона Флор вирішила спробувати пити снодійне, сподіваючись, що це допоможе їй швидше засинати і спати до ранку. Вона пішла в аптеку на розі вулиці Кабеси порадитися з фармацевтом Теодоро Мадурейрою. За словами дони Амелії — і не тільки її, — попри те, що доктор Теодоро був звичайний собі фармацевт, за рівнем знань він не поступався багатьом лікарям; він був надзвичайно компетентним у своїй справі, а ліки, що він радив, гарантували успішне лікування будь-якої хвороби.

Безсоння, нервовість, уривчастий сон? Напевно, перевтома, нічого серйозного, люб’язно поставив діагноз аптекар і порадив якісь пігулки, що чудово знімають втому, заспокоюють нервову систему і гарантують міцний сон. Дона Флор може приймати їх спокійно, і навіть якщо ліки не допоможуть, то вже точно не нашкодять, адже вони не містять наркотичних речовин, як багато інших дорогих і модних сучасних препаратів. «Ці теперішні препарати ой які небезпечні, сеньйоро, майже як морфій і кокаїн, а може, ще небезпечніші». Фармацевт — справжня ходяча енциклопедія — уважний, трохи церемонний, на прощання вклонився доні Флор і попросив неодмінно повідомити про результати.

На жаль, Сеу Теодоро!.. Вона й справді спала всю ніч, прокинулася аж тоді, коли перелякана служниця гримала в двері її спальні