Читати книгу - "Поцілуй Першим, Ольга Манілова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Забирайся! — Від ридань я перекручую слова. — Не люблю тебе! Не люблю тебе! Нікого більше не люблю!
Він йде спиною уперед, натикаючись плечем на хвіртку.
— Забирайся, Кулак! Забирайся від мене, сам шарпак! Обдурив! Ти не потрібен мені! Ти нікому не потрібен! Тому що ти все псуєш!
Він продовжує пятитися і пятитися. У сизих променях прожектора і ліхтарів я бачу, як він спотикається на путівці, ледь не падаючи на одне коліно.
Я зачиняю вікно, і ридаю над кожною з дощечок, якими повзу до виходу з мансарди.
Безкровними руками намагаюся засувку відсунути, але не можу. Немає сил. Вони закінчилися.
І я не вірю, що вони коли-небудь повернуться.
Усі сили вирвалися з криком, і більше вони не поповняться.
Зчепивши долоні над замком, я опускаюся на них чолом і дозволяю серцю беззвучно розірватися.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поцілуй Першим, Ольга Манілова», після закриття браузера.
