Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Ти - моя!!!, Кіра Шарм 📚 - Українською

Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ти - моя!!!" автора Кіра Шарм. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 78 79 80 ... 100
Перейти на сторінку:
41.1

Любі друзі!

Підписуйтесь на автора, щоб не пропустити новинки та новини!

Ну, і, звичайно, я буду дуже вдячна, якщо ви поділитеся зі мною своєю думкою про книгу!

Якщо вам сподобалося, не забувайте, пліззз, поставити книзі лайк!

Приємного прочитання.

Люблю вас.

Ваша Кіра.

 

 

Слава

- Ану, стояти! - Поліна, це червоноволосе диво з моторошним пірсингом хапає мене за барки. Ні, реально, - здається, світ взагалі перекинувся! Мало того, що перла на мене щойно своїми грудьми, уявивши себе танком, так тепер ще й за футболку обхопила, як мужик, який зараз полізе у бійку. Я так охренів, що навіть слова дрібнії пигалиці не зміг сказати!

- Ти, Бурін, перш, ніж висновки робити, краще б мізками попрацював, - шипить мені ця фурія, - інакше й не назвеш. - Важко було дізнатися, що Артур ще в обід відлетів у відрядження? І три дні, як мінімум, його не буде!

– А? – перепитую, як останній імбецил.

- Бе! Він мережу своїх клубів відкриває, от і мотається останнім часом! А ти, дуринда така, все вже й вирішив про них із Лєрою!

- І з ким вона тоді, виходить, була у кабінеті? – повірити дуже складно після всього…

- З ким! - Злитися Поллі. – З Мілою! Тому що Мілі він довіряє, як своїй правій руці і завжди залишає на неї господарство!

- Ну, думаю, його господарство, вона задовольняє краще, ніж права рука!

- Не зли мене, Бурін, ще більше, ніж уже розлютив! - У неї навіть рот кривиться. - Очі вишкрябаю, якщо ще хоч раз не подумавши щось ляпнеш! Мало тобі вчорашнього? Слабо відзначився?

- Та ну вас усіх, - я махаю рукою і просто йду. Так, чим більше знаєш жінок, тим більше розумієш ченців, що дали обітницю цнотливості.

І все одно механічно шукаю очима Лєру, одразу ж із входу в аудиторію. І відчуваю, як усередині щось пустіє, коли не знаходжу її…

Це, мабуть, якийсь мазохізм, що раптом прокинувся в мені. Тому що навіть після всього, що я дізнався, мені потрібна вона. Для того щоб хоча б дихати. Перестати задихатись, не бачачи її. Нехай навіть здалеку.

Навіть не знаю, навіщо я раптом вирішив принести їй сьогодні гроші. Хрін його знає, може, у неї справді якась матеріальна серйозна проблема, про яку Лєра просто мені не сказала. У будь-якому випадку, навіть якщо ми тепер навіть і вітатись при зустрічі не збираємося, я не хочу, щоб вона таким способом заробляла. Тільки не вона.

Ну, а якщо їй подобається такий спосіб життя, - торгувати собою, щоб отримати все найкраще, поки ще молода і свіжа, - що ж, я, принаймні знатиму, що зробив усе, що міг.

Нарешті помічаю її низько опущену голівку та видихаю. Тепер принаймні можна трохи розслабитися.

Сідаю поруч з хлопцями. Добре, що вони всі розуміють і не чіпають мене. Найближчим часом взагалі не хочеться ні з ким говорити, особливо про те, що сталося. Найближчого року.

Не вірю жодному слову ні Міли, ні Поліни. Вони просто захищають подругу, - у цьому їхня вся жіноча солідарність. Я б точно знав, якби Артур збирався відкривати мережу «Іскри», - зрештою, Антон з Едом там майже вже прописалися, та й реклама була б обов'язково! І все одно, - на душі шкребуть кішки. Погані кішки, що верещать, яких штук так тисяча.

- Ед, - смикаю друга за рукав. - А самого Артура ти взагалі вчора бачив?

– А? - Він здригається. Мабуть, вирішив, що я таки зібрався розквасити йому морду за ту звістку. - Ні, Слава.

- Я серйозно. Без будь-якого рихтування фізії. Просто Поліна каже, що він поїхав у відрядження. Ще вчора. На три дні.

- Так? – Ед замислився. – Слухай… А я й справді його не бачив… Здається… Звик просто, що він завжди є. Але ж ти знаєш, - він і виходить до зали рідко.

- Так, - сам господар нечасто з'являється в залі клубу. Та й робити йому там нічого.

- Антоне? А ти вчора його бачив?

- Ні, - похитав головою Тоха. - Ні, - впевнено кивнув, ще трохи подумавши.

- І як дізнатися, чи є він у місті?

- А ти дружині зателефонуй, - оскалився Андрюха, але тут же знітився. - Вибач, Слава. Я щось відволікся.

Та я б зараз хоч чорту лисому зателефонував, тільки ось дружина якраз - найгниліший інформатор. Чи мало, з ким він ночує, а їй каже, що у роз'їздах? Тут взагалі не варіант.

– А ще?

Ні, ну не в Міли ж питати! Вона й так мені вчора сказала все, що думає про мене. Та й не вірю я їм. Взагалі, вже нікому з дівчат не вірю.

– Слухай! - Раптом оживися Карін. – То Саманті треба зателефонувати! У неї з Артуром завжди були особливі стосунки, їй як раз плюнути дізнатися, де він!

- Саманта мене максимум пошле.

- То не питання! Я зателефоную! - спіймавши мій убитий погляд, Андрюха прямо тут же і вилетів з аудиторії, пославшись на  головний біль.

– Бінго! - Ощасливив мене Карін, повертаючись приблизно хвилин через п'ятнадцять. – Вони з ним разом із учорашнього дня в якійсь Тьмутаракані. Реально, – клуб там відкривають! Просто Артур афішувати це не хоче. По-перше, поки що нічого не вийшло, а по-друге, йому за Саманту і так від Міли прилетіло. А тут ще дружина скандал закотить. Жесть буде, загалом. І взагалі він якось свою заплановану мережу у секреті тримає.

Я ж на середині перестаю чути, що каже Андрій. Просто відкидаюсь назад і сприймаю його голос просто як тло. Мене трясе. І раптом просто нестерпно хочеться піти. Від себе. Тому що я – повний придурок, дівчата мали рацію.

Розуміючи, що на місці реально не висиджу, - встаю і просто йду, нічого не пояснюючи. Абияк дохитуюся до машини і їду. Якби можна було втекти від себе! Аж пальці викручує від цього бажання!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 78 79 80 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти - моя!!!, Кіра Шарм», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"