Читати книгу - "Код свідомості, Юта Радуга"

Наш з тобою простір можна з легкістю назвати «цивілізацією понтів».  Так, схильність здаватися краще ніж ти є існує у всіх представників homo sapiens, але в силу певних психологічних особливостей ця тема особливо актуальна для нас. Чому ж ми існуємо на понтах замість того щоб жити на всі 100%?

Здаватися, а не бути - це основний мотив «понтів».  У нашому менталітеті є схильність хотіти БУТИ господарем життя.  Авторитетним вождем, накази якого будуть виконувати усілякі холопи, або ж царицею чи царем, до ніг якої(го) люди покладуть всі дари цього світу. Але так як вождем в сучасному світі бути майже неможливо (навіть президент не володіє безмежною владою, і змушений рахуватися хоча б з інтересами «партнерів»), а цариці з царями давно вже вимерли, то доводиться вибирати варіант простіше - пустити пил в очі. Показати, що ти і є той самий вождь чи цариця, чи може цар власною персоною. І що саме цікаво, що у суспільстві точнісінько таких же вождів або цариць.

Сумними наслідками всього цього є ніщо інше, як тяга до домінування над уявними конкурентами. Ось це  завжди призводить до сумних наслідків.  Це одна з основних причин чому навіть самі «успішні» з нас зазвичай не є щасливими людьми. Тому що основний критерій успіху (і не тільки в нашому суспільстві) на даному етапі - це зовнішнє враження від тебе у інших людей.

Тобто, щоб стати успішним і викликати заздрість у інших людей (Це взагалі нонсенс, навіщо змушувати дурних людей заздрити собі?), бо ж необхідно прислухатися до їх критеріїв оцінки щастя, а не до своїх. Потрібно здаватися, замість того щоб бути собою і проживати власне життя. Адже у кожної людини є свої індивідуальні потреби, які можуть зробити її щасливою.  Дотримання чужих ідеалів лише віддаляє тебе від власного щастя повір.

Всі ми різні, і це прекрасно. Найосновнішими «засобами» понтів в нашому сучасному суспільстві - високий рівень його споживання. Все те, що ти бачиш в insragram та інших соціальних мережах.  Це розкішне життя, яскраві події, красиві тіла і посмішки - саме так живе все людство.  Дорогі речі, круті машини, кращі ресторани міста ... Але коли відкриваєш статистику заробітних плат по місту, в якому живуть «щасливі» володарі таких акаунтів, побачене не в'яжеться з яскравими фотографіями. Невже ти реально думаєш «Ну, може бути, статистика бреше» і виходиш на вулицю.  Очікуєш побачити красивих людей в брендовому «шматті», переходячи дорогу боїшся що в тебе на повній швидкості влетить новенька Ferrari ... але чуєш лише скрип гальм маршрутки.  І бачиш огрядних, хворих, погано одягнених людей, які просто втомилися від столичного життя.

Соціальні мережі - головний фактор у ярмарку лицемірства під назвою «здаватися, а не бути».  Тут ми показуємо, що споживаємо за місяць набагато більше, ніж в реальності за 10 років. Створити ілюзію красивого, успішного життя - це акцент, на який йде часом весь вільний час. Людина є те, про що думає, і що вона робить велику частину свого часу. Створюючи ілюзію високого рівня споживання, ми приречені на нещасне життя з двох причин:

- Ти постійно обманюєш оточуючих.  Адже ти не живеш тим життям, про яке розповідаєш їм.  Але їх реакції не мають ніякого значення.  Важливо лише те, що відбувається всередині у такої людини.  А всередині вона у весь час незадоволена собою.  Тому що не може досягти того ідеалу, який існує в її акаунті та і в голові;

- Людина не може стати щасливою в форматі споживача.  Споживання приносить багато радості лише тоді, коли в житті є якесь потужне творення.  Інакше навіть найсмачніша їжа перестає радувати шлунок, очі і мозок з часом.

Ми всі без виключення маємо і статусні маркери в кредит, просто хтось «дорогі» а хтось зовсім мізерні і здавалося б такі не помітні, але вони є, повір, вони існують у кожного з нас.

Коли наприклад 30-річний чоловік фотографується за кермом Porshe, та викладає це в insragram, а потім дуже швидко покидає салон, попутно кидаючи батін годинник за 3 косаря баксів, щоб батько знову не став лаяти дорослого здорованя за дармоїдство, ну, це ще нормальне явище на сьогоднішній день. Набагато гірше коли існує більшість дорослих співгромадян, які готові залізти в боргову кабалу заради крутої тачки, поїздки на курорт (де будуть не насолоджуватися життям, а постити фоточки), красивого весілля, дорогого годинника або брендових костюмів та інших статусних маркерів.

Ні, бути при грошах - це добре.  Але це не є за необхідність для показухи, і вже тим більше не варто розлучатися з заробленим заради того щоб показати, що ти можеш щось купити.  Коли в житті такої людини трапляється кризова ситуація, вона часто залишається ні з чим.  Ну, крім звичайно ж таки своїх власно нажитих боргів.

Також існує така штука як -  «Статусний» партнер. Це такий чоловік або така жінка, якими можна похизуватися друзям або всьому суспільству.  Багатий, впливовий чоловік, шикарна спокуслива дівчина з ескорту - те, що з великою частиною ймовірності зачепить любителя понтів.  Така людина ніколи не пізнає любові і задоволення від справжньої близькості.  Крім того, їй доведеться пізнати багато болю - об'єкт її прагнень, швидше за все, з'явиться недоступним. Страждання таких людей судиться в нашому світі вічним триванням, бо це реальний програш у власному майбутньому.

Реальність не завжди приємна.  Щоб досягти певних успіхів у реальному житті, необхідно попрацювати над собою.  Знайти себе, свій сенс життя, позбутися від нав'язаних ззовні цілей.  Це займе роки, десятиліття.  Але в підсумку твої шанси знайти справжнє щастя, випробувати весь спектр позитивних емоцій в цьому житті буде в мільйони разів вище, ніж у людини, яка заковує себе в рамки цивілізації понтів. Вперед в майбутнє друже! Ця цивілізація приречена на смерть.  Лицемірство завжди закінчується, тому що в довгостроковій перспективі воно нежиттєздатне, пам'ятай це.

 «Здаватися» замість «бути» - це отримання крихти радості зараз і страждання потім, замість того щоб обмежити свої нагальні забаганки, і отримати справжнє щастя в довгостроковій перспективі.