Читати книгу - "Щастя у спадок, Лія Стейс"

— Це круто! Тут дуже гарно, Максе, — сказала Соня.

— І смачно, — сказав Михасик.

Макс посміхнувся і присів, щоб бути на одному рівні з дитиною.

— Я шалено радий, що тобі все сподобалося, малюче. Ти тут тепер — бажаний гість. Можеш замовляти все, що хочеш. За наш рахунок, звісно.

— Кру-уто, — очі Михася радісно засяяли.

Макс підвівся і пильно подивився в очі Соні.

— І вас тут теж завжди раді бачити. Ви надовго?

— На все літо, — протараторила Лара.

— Чудово! Тоді ще побачимося! — підморгнув Соні Макс і пішов у сторону кухні. Його вже втретє звідти гукали. 

Оце так Макс. Соня встигла його добре роздивитися. Роки пішли йому на користь. Статний, гарячий, зовсім не схожий на того колишнього худорлявого підлітка.Тепер ясно, чого колиба «Вовча». Було приємно зустріти когось з минулого, а то тут неначе якась паралельна реальність. Але нічого, Соня з усім розбереться.