Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Мелодія кави в тональності сподівання 📚 - Українською

Читати книгу - "Мелодія кави в тональності сподівання"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мелодія кави в тональності сподівання" автора Наталія Гурницька. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 69
Перейти на сторінку:
щось впало, хтось вилаявся, а згодом вона почула незрозумілі вигуки, сміх і шум явно п’яної чоловічої компанії. Не живеться ж людям спокійно. На пригоди тягне посеред ночі. Нарешті здогадалася, що це повернувся з якоїсь гучної забави сусід. Він мешкає за два будинки від їхнього і полюбляє отакі гулянки. Була в доволі приязних стосунках із його дружиною, інколи вони навіть ходили одна до одної в гості, і Анна знала, що чоловік у сусідки затятий картяр. За ніч може програти ледь не чверть маєтку. Ще й міцнішими напоями зловживає. У товаристві пліткують, що й по борделях поволочиться і в скандали непристойні встрянути може. Бідна жінка його дружина. Ніколи не почувається впевнено з таким чоловіком. А в них ще й п’ятеро дрібних дітей. Яке їх очікує майбутнє?

Як добре, що Адам ніколи так легковажно не поводився. Завжди зберігав здоровий глузд та самовладання, коли сідав за картярський стіл. Він і не пив без міри, і в сумнівні афери не встрявав. Значно охочіше вирушав на полювання чи проводив час із друзями. Завжди думав насамперед про інтереси родини та про справи, а тому тепер у них є за що жити і всі господарські справи більш-менш у порядку. Та й дітям буде що у спадок залишити. Принаймні якщо не станеться чогось несподіваного.

Анна поклала долоню собі на живіт, намацала дитинку і важко зітхнула. Що з того, що Адам був таким хорошим батьком. Ця дитинка ніколи не знатиме свого тата. Навіть не сумуватиме за ним, бо ніколи й не бачила. Хіба просто прикро буде через те, що в інших є батько, а в неї нема.

Анна скривила губи в гіркій посмішці. Може, краще б Адам теж був затятим картярем. Тільки щоб жив. Та й, якщо вже зовсім чесно, то й він міг за картярським столом до світанку засидітися, і щось там іноді теж програвав. Не надто багато і для родини невідчутно. Ще й фортуна була до нього прихильною, а він не втрачав голову і міру знав. Але нехай би навіть і програвався. Це така дурниця. Лише смерть не можна виправити. Все інше якось залагоджується. І по борделях Адам не ходив, і міцними трунками не зловживав. Життя з ним взагалі не обіцяло жодних прикрих несподіванок. Коли Адама не турбувало здоров’я чи проблеми в справах, у них усе було так гармонійно і щасливо, що годі й бажати кращого.

Анна обережно повернулася на інший бік і знов почала вслухатись у те, що діялося на вулиці. Сусід довго не дебоширив. Напевно, ті, хто його привіз, не мали настрою ворохобити людей посеред ночі і якнайшвидше спекалися товариша по чарці та забралися геть з-перед очей його дружини. Незабаром усе довкола затихло і вулицю знов огорнула тиша. Лише вдалині чувся приглушений цокіт копит, і десь на сусідній вулиці надривно гавкав пес.

Анна прислухалася до звуків у домі. Спочатку нічого, тоді скрипнуло ліжко в дитячій, за декілька хвилин ще раз, потім знов. Здається, Елі та Яніні сняться надто яскраві й неспокійні сни. Вчора слуги якраз прибирали перед зимовими холодами сад, альтанку, стрих[14] та закуток саду поза будинком. Без малих таке дійство, звісно, обійтися не могло, то надурілися за цілий день досхочу, нагасалися по хаті та подвір’ям поміж старого мотлоху до знемоги і тепер неспокійно сплять. Які ж вони непосидючі. Зовсім від рук відбилися. Треба перевірити, чого вони там навчились у гувернантки цього тижня. Минулого не надто старалися і не вивчили того, що вона їм наказала завчити напам’ять. З французьких поезій, наприклад.

Та й Войцех постійно десь пропадає всі ці тижні. Навіть не каже, куди йде, а мовчки вдягається і зникає з дому. Мала підозру, що він знайшов собі дівчину чи жінку не дуже суворого виховання, бо щось надто багато тепер грошей витрачається на його розваги, одяг та щоденні потреби. Та й ходить він останнім часом невідомо куди ледь не кожного вечора. Ще дитину приживе невідомо з ким, то доведеться утримувати дитину і його самого одночасно. Краще б навчався та зайнявся б чимось корисним. Наприклад, допоміг провадити справи у маєтку і хоч разочок з’їздив та подивився, що там діється. Їй як вдові у цікавому стані не можна виїздити з міста, а він хоч і знає, що єдиний мужчина у домі, а помочі від нього не дочекаєшся.

Зовсім від рук відбився у свої вісімнадцять років. Геть не до того його постійно тягне. Навіть у власному домі місяць тому намагався звабити молоденьку покоївку. Найняла її зовсім нещодавно для Люцини, а він відразу око на неї поклав. Добре, що як тільки притиснув її десь у закутку під сходами на другий поверх, вона не лише відразу дала йому відсіч, але й пожалілася. Пригоду вдалося владнати без втрат для репутації обох сторін. А якби вона не пожалілася? Якби набудувала собі ілюзій і закрутила з ним любов. Не приведи Господи, ще б дитя від Войцеха народила. Тільки незаконних дітей їм тут бракувало до повного щастя.

І без того скандальних родинних історій є з надлишком. І перший нерівний шлюб Адама з Дарою більш аніж скандальний. І Еля вдалася у нього зовні, а записана як донька іншого. І смерть другої його дружини Анелі така ж несподівана, як і смерть першої дружини Дари. І втретє Адам узяв шлюб надто швидко після смерті Анелі. Та й взагалі… Усе життя як виклик доброму товариству. Ні, однозначно ні. Ще одного скандалу репутація родини не витримає. А дівчаткам ще ж треба заміж виходити. Хто з пристойних женихів їх візьме за дружин після таких скандалів у родині? А тут, може, ще одна донька народиться незабаром. Колись і її заміж доведеться видавати. Хочеться, щоб вийшла за мужчину шляхетного стану, доброго виховання і з гарної фамілії. Законнонароджена дитина гідна вдалого шлюбу.

Анна ледь усміхнулася. От понавигадувала собі всякого. Спочатку треба народити це дитя, а тоді вже заміж видавати чи одружувати. Зовсім глузд здоровий втратила. Про заміжжя ненародженої дитини думає. Безсоння все ж таки химерна річ. Думаються всілякі дурниці і переживається за те, що вдень би навіть не помічалося.

Анна прогнулась у попереку і спробувала зручніше прилаштувати ноги. Заснути хоча б на декілька годин. Бо знов не виспиться і вдень ходитиме як сонна муха. А якщо ввечері народжувати доведеться? Де сили візьмуться з таким геть кепським спанням та відпочинком? Невже отак цілу

1 ... 7 8 9 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мелодія кави в тональності сподівання», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мелодія кави в тональності сподівання"