Читати книгу - "Дякую за зраду!, Надія Борзакова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Так і сталося. А потім Арс і сам не помітив, як сталося, що залип на дівчинку. Ось щось у ній таке було. Що саме чоловік і сам не розумів. Відрізнялася вона від усіх інших тупих і меркантильних баб, які думали, що їм за їхню красу всі винні. Навпаки, навіть сама йому допомагала у бізнесі. Так, по дрібниці, звісно, а все одно… І красива. І мозок не виносить. І в ліжку…
Загалом, якось так вийшло, що Арс вирішив - вона та сама. І одружився. І подумав, чого їй на дядька орати? Хай краще на нього працює. Заодно і під наглядом буде, бо красива ж. Видно було, що не він один був би радий і щасливий…
Ішов час. Бізнес його в гору йшов. Жили вони добре, його все влаштовувало. Евка почала, правда, за дитину скиглити. Вона та мати його. Та й Арсу самому загалом хотілося б спадкоємця. Все, що він створив сам, із нуля, комусь передати. Та й у друзів уже всіх діти були. Що він гірший...
Виявилося, гірший. Точніше, вони обоє. Бісові лікарі знайшли у них генетичну несумісність. І це було капець як боляче і несправедливо. Вити хотілося. Мати пропонувала розлучитися та іншу знайти. Але Арс якось... Він кохав Евку. Звик до неї. А діти... Це ночі безсонні, обвисла дупа і груди у дружини, шмарклі та й витрати ті ще. Нічого, їм і вдвох добре.
Єва, правда, почала щось там за це ЕКО чи усиновлення. Арс розлютився - це щоб він дітей від іншого мужика виховував? Та не бувати цьому й крапка. Евка поплакала та змирилася. А куди їй подітися? Де вона ще такого, як він, знайде?
Так й жили. Він орав, вона допомагала по дрібних справах, щоб він на дурниці час не витрачав. Ішов час. І Арс став себе на думці ловити, що в них крім роботи і немає вже нічого. Евка вічно у справах і якась занадто жорстка стала, самовпевнена. Босом себе уявила. З такою, знаєте, в ліжко не хочеться від слова зовсім. Раніше в рота йому заглядала, а тепер свій дуже часто відкриває. Зауваження там якісь… Коротше, замість його красивої та тихої дівчинки з'явилася якась баба з яйцями, і це напружувало й дратувало. Та й… Арсу хотілося тепла, затишку, м'якості, борщу врешті-решт. Але його готувала хатня робітниця тому що Еві "ніколи". Втомлюється вона чи бачите! Від чого вона втомлюється, якщо на ньому все, вся відповідальність, а вона так, по дрібницях всяким? А понти такі з'явилися, що там...
Якоїсь миті з'явилася Натка. Молоденька, маленька, як фея. Очі ці блакитні в пів-обличчя. Фігурка пружна і округла, де треба, не те що в Евки, яка стала худа, як дошка. І так на нього дивиться, як на бога. У рот заглядає, віями ляскає, усміхається. Тепла, ніжна, мовчить де треба. І дупа така, що ух ...
Та й був у них корпоратив новорічний. З Евкою вони через якусь нісенітницю посварилися вкотре і вона не пішла з ними до клубешника. Та й він випив. А тут Ната. Така красива у своєму короткому червоному платті. Запитала, як він, чи все гаразд. От Евка його ніколи не питала, як він. Тільки сама скаржилася завжди на щось. Адже відповідальність вся на ньому, бізнес росте, він ледве вигрібає... А що їй?
Ну і ось, слово за слово… Усі вже розійшлися, а вони сиділи та й говорили. І пили. А потім вони поїхали до неї. І така-а-а ніч. Відвал бошки. Арс уже не пам'ятав, коли таке було.
Вранці соромно, звісно. Особливо їй. Ната ж хороша дівчинка, порядна. Просто закохалася в нього і тому… Щодо Арса… Він чітко відчув різницю. Евці на нього начхати. Ось так, саме, начхати. Та й йому вже... Вони за інерцією живуть, за звичкою. У них не сім'я, а так жалюгідна подоба. Ні кохання, ні пристрасті давно вже немає. А ось з Наталкою... З нею все інакше. Вона жива, ніжна, любляча. Борщем його годує на маленькій кухоньці своєї орендованої квартири. Слухає так, ніби він їй Америку щоразу відкриває. І в ліжку... І в нього від усього цього знос даху.
Арс не знав, що робити. Розлучитися? Якось… Не готовий був. Рівно до того моменту, як його Натка повідомила, що вагітна і Арс зрозумів, що у нього може бути справжня родина.
Телефон розривався. Що вони там з глузду з'їхали? Або катастрофа якась сталася, а він не знає.
- Арсене, Евеліна сказала вам зателефонувати ...
- У нас тут те й те - допоможіть ...
І так сто п'ятсот разів. Повідомлення у месенджерах, дзвінки… Його так завалило, що не знав, за що хапатися. Ева там, що в край офігіла, чому не займається? Хоча, це ж він сам фактично вигнав її, тож… Чорт, треба ж із розлученням вирішувати. І з бізнесом, щоб вона навіть не думала руки свої протягувати. Немає тут нічого її від слова зовсім. І з текучкою... Як би її розгребти? Він зрозумів, що не знає як розрулювати велику частину питань, що сипалися на нього як з якогось рогу достатку. Змовилися там усі, чи що? Розпестила їх Евка, самі нічого не можуть. Ніякого порядку немає. А ще щось там рота відкриває, начальника з себе робить… Ну, нічого. Він тепер все в свої руки візьме і такого свавілля більше не буде!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дякую за зраду!, Надія Борзакова», після закриття браузера.