Читати книгу - "За межею обов’язку, Alina Pero"

Макс сидів у своєму кабінеті, крутячи в руках склянку з віскі. Його люди щойно доповіли: Леся ідеально чиста. Надто чиста.
Її легенда виглядала переконливо, але саме це і було підозрілим.
— Вона не схожа на інших, — заговорив Дмитро, його найближчий друг і довірена особа. — Розумна, впевнена в собі. Але ж ніхто не приходить у цей бізнес просто так.
Макс примружився.
— Ідеальне минуле — це поганий знак.
— Може, вона просто везуча? — припустив Дмитро, усміхаючись.
Макс глянув на нього так, що усмішка друга одразу згасла.
— Я не вірю у випадковості.
Він поставив склянку й натиснув кнопку на рації.
— Приведіть її.
---
Леся стояла перед масивним столом Макса, стискаючи руки за спиною, щоб не видати хвилювання.
— Як тобі робота? — запитав він, уважно вдивляючись у її обличчя.
— Цікава, — відповіла вона рівним голосом.
Макс схилив голову набік.
— Більшість новеньких бояться мене.
Леся підняла брову.
— А ти хочеш, щоб я боялася?
Він усміхнувся одним куточком губ.
— Не знаю. Може, мені подобається, коли люди вміють грати в мої ігри.
Леся відчула, як її серце прискорює ритм.
Тримайся.
— Якщо це гра, то які правила?
Макс встав із-за столу й повільно підійшов ближче.
— Перше правило: я не довіряю новим людям.
Він зупинився за крок від неї.
— Друге: якщо я відчую брехню, наслідки будуть… жорсткими.
Леся не відступила.
— А третє?
Макс злегка нахилився до її обличчя.
— Третє: не намагайся мене обдурити.
Вони мовчки дивилися одне на одного. Напруга між ними відчувалася в повітрі.
Він її перевіряє.
Леся вдала легку усмішку.
— Я запам’ятаю правила.
Макс подивився їй в очі ще кілька секунд, ніби намагаючись її розгадати.
— Подивимося, наскільки добре ти їх засвоїш.
Він відступив і махнув рукою.
— Вільна.
Леся розвернулася і вийшла, а Макс ще довго дивився їй услід.
Вона йому не подобалася.
Бо була надто правильною. Надто незламною.
А ще тому, що йому хотілося розгадати її.