Читати книгу - "Макбет, Вільям Шекспір"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Та, докладаючись на божу поміч,
На бій супроти підступів стаю
Злочинця невідомого.
Макдуф
І я.
Всі
Ми всі.
Макбет
У всеозброєнні відваги
Зійдімося у залі.
Всі
Згодні ми.
Всі, крім Малкольма і Дональбайна, виходять.
Малкольм
Що нам робить? Не з ними ж залишатись.
Для зрадників не важко удавати
Сум і печаль. До Англії я їду.
Дональбайн
Я - до Ірландії. Тож безпечніше
Нам долі розділить. А тут - кинджали
У кожній посмішці. Хто ближчий кров’ю,
Той кровожерніший.
Малкольм
Стріла смертельна
Іще летить, і розумніше нам
Себе не підставляти. Тож на коней
Мерщій. Не гаймо часу на прощання.
Ні, той тавра злодійського не жди,
Хто вкрав себе від власної біди.
Виходять.
СЦЕНА 4
Там же. За муром Макбетового замку.
Входять Росс і старий.
Старий
Літ сімдесят я добре пам’ятаю,
За цей час я багато надивився
Страшного й дивного, але такої,
Як ця, ще досі ночі не бувало.
Росс
Он, діду, глянь. Розгніване і небо,
Погрожує за чорні дії людям.
День на годиннику, світило ж денне
Ще пітьмою затьмарене нічною.
Чи то змагає ніч, чи сором дневі,
Але вкриває мла землі обличчя
І світлу не дає поцілувать.
Старий
Це неприродно, і так само те,
Що сталось тут. Минулого вівторка
Сліпа сова, цей мишачий ловець,
Впіймала сокола і заклювала.
Росс
Дункана коні (хай хоч як це дивно,
А правда це) - ставні, баскі, й на вдачу
Всі лагідні, краса свого поріддя,-
Сказились раптом, стійла поламали
І повтікали, мов на бій з людьми.
Старий
І, кажуть, гризлись між собою.
Росс
Так,
Очам моїм на диво.
Входить Макдуф.
Ось іде
Макдуф наш добрий. Що, шановний пане,
На світі діється?
Макдуф
Ти сам не бачиш?
Росс
Відомо, хто вчинив криваве діло?
Макдуф
Ті, що Макбет убив їх.
Росс
Ну ж і день.
Яка їм вигода?
Макдуф
Їх підкупили.
Малкольм і Дональбайн, сини Дункана,
Втекли таємно, і тому підозра
На них упала.
Росс
Й це протиприродно!
О властолюбство неощадне, п’єш
Ти соки власного життя. Тепер
Макбет напевно стане королем.
Макдуф
Його вже нарекли, він в Скон 18 поїхав
Коронуватися.
Росс
Де прах Дункана?
Макдуф
Перевезли на острів Колмекіл, 19
В священну предків усипальню, де
Лежать останки їхні.
Росс
В Скон поїдеш?
Макдуф
Ні, друже мій, у Файф.
Росс
А я - туди.
Макдуф
Що ж, добра путь. Скажу лиш на прощання -
Все ж краще за нове - старе убрання!
Росс
Прощай же, діду.
Старий
Хай бог благословить і вас, і всіх,
Що прагнуть добрими зробити злих!
Виходять.
ДІЯ ТРЕТЯ
СЦЕНА 1
Форрес. Кімната в палаці.
Входить Банко.
Банко
Тепер ти все - Гламіс, Кавдор, король,-
Все так, як віщі сестри провістили,
Хоча, боюся, ти зіграв нечисто.
Та трон твій - спадок не твоїх нащадків,
Бо я - казали сестри - батько й корінь
Майбутніх королів. Коли це правда
(Адже з тобою все збулось, Макбете),
То чом би і мені не сподіватись
На здійснення надій цих гордовитих,
Провіщених мені? Та годі, тихше...
Сурми. Входять Макбет і леді Макбет у королівському вбранні, Ленокс, Росс, лорди, леді і почет.
Макбет
От найдорожчий гість.
Леді Макбет
Якби його
Забули, зіпсувало б це все свято,
І все було б не до ладу.
Макбет
Сьогодні
Ми даємо бенкет і просим вас
На нього завітать.
Банко
Скоряюсь вашій
Величності, до вас повік прикутий
Обов’язку незламним ланцюгом.
Макбет
Ви їдете кудись?
Банко
Так, володарю.
Макбет
А жаль. Бажали б ми сьогодні в раді
Почути вашу думку, завжди мудру
І цінну. Що ж, то відкладім до завтра.
Далеко їхать вам?
Банко
Так, володарю.
До вечора не повернусь, якщо ж
Пристане кінь, тоді й частину ночі
Я прихоплю.
Макбет
Глядіть же, не спізняйтесь.
Банко
Ні, не спізнюсь, владарю.
Макбет
Чули ми
Про двох братів кривавих, що втекли
До Англії й Ірландії. Вони
Не визнають провини батьковбивства
Й чутки безглузді тчуть про людське око,
Але про це ми на державній раді
Подумаємо завтра. Прощавайте.
До вечора. Поїде з вами Флінс?
Банко
Так, володарю. Нам уже пора.
Макбет
Бажаю, щоб легкі були на ноги
Та бистрі ваші коні. Їхнім спинам
Ввіряю вас. Щасливої путі.
Банко виходить.
Ви вільні всі до сьомої години;
Нам буде ще
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Макбет, Вільям Шекспір», після закриття браузера.