Читати книгу - "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалося"

своєю свідомістю і піднімала її. Щоденник допомагає поєднатися з тим, що я називаю «Розум Опри». Нестримний, щедрий розум, який бачить безліч можливостей. Твій «Розум Опри» виграє Оскара, напише книжку, десяток книжок. Він прийме сміливе рішення закрити шалено успішне телешоу і заснувати телемережу, якщо йому заманеться. Цей розум безкрайній як нічне небо. Думаєш, Опра просиджує довгі дні, поглинута переживаннями? Чорта лисого, ні. Вона мусить керувати імперією й новими підприємствами, які спершу уявляє, а потім створює. Вона мріє і думає МАСШТАБНО, і саме цього я хочу для нас обох — для себе і для тебе.

Загалом я рідко повертаюся до написаного, та коли таки повертаюся, мені легше простежити повторювані схеми. Якщо півроку поспіль скаржуся на те, що хочу раніше прокидатися, але мені не вдається, отже, пора вже знайти якесь рішення. А що як спробувати утримуватися від екранів після 21:30 і залишати телефон у протилежному кінці кімнати, щоб уникнути спокуси залипнути в інстаграмі? Якщо я читала, що почувалася самотньо в товаристві мого хлопця протягом останнього року, тоді — ой-як-жаль — пора припиняти ці стосунки. Не можу себе дурити, буцімто вони вдалі. Стає важче вірити «зручній» брехні самій собі, коли бачу правду, записану на папері знов, і знов, і знов.

Щоденник не призначений для того, щоб вести там перелік подій буденного життя. Це не місце для описів суші, які ти з’їла напередодні на вечерю (хоча, якщо то були ну дуже смачні суші, то що вже, запиши). Це місце для контакту зі своїм єством, із тим, у що ти віриш. Деякі з нас мають обмежуючі переконання, але цілком не свідомі того, що поставили перед собою таку низьку планку. Ведення щоденника — це подарунок, який надає нам шанс відкрити справжнє. Бо переконання і правда — дуже різні речі. Ти можеш бути переконана, що не здатна втілити свої найбільші, найблискучіші мрії. Та я знаю, що це не є правда. Правда така, що ти здатна зцілити свої минулі травми, здатна збудувати життя, якого бажаєш для себе, але доведеться самій переробити цю роботу.

Робота починається із записування та дослідження того, що тебе непокоїть, того, про що ти мрієш, і того, що тепер стане твоєю правдою. Просто з голови — на папір, ти маєш шанс узятися за свої переживання, дати голос своїм мріям і побачити, чи є повторювані механізми, що не дають рухатися вперед. Імовірно, ти народилася серед обставин, далеких від ідеальних. Може бути, що зараз ти живеш в ситуації, збіса далекій від ідеалу. Проте тільки ти можеш вирішити, що визначає тебе як особистість. Чи не пора змінити свою історію? Чи ти завжди дозволяєш негативним людям витягувати з тебе енергію, поки ти марно намагаєшся підтримувати їх? Хіба ти досі від того не втомилася? Хіба ти не почувалася завжди присоромленою, що не походиш із «хорошої родини»? Може, саме час запитати себе, чи переповідання тієї історії щось дає тобі? А як щодо «Ага, може, я і не належу до ідеального дому, але, реально, кому воно треба, я й так вдячна майже за все, чого навчилася на цьому шляху. Маю шанс збудувати власну сім’ю» натомість? Як хочеш щось змінити в собі, то визнач насамперед, що саме, а потім запиши, яким чином твоя історія може розгорнутись інакше. Сідай писати, бо я тебе дуже люблю, хоч мені й прикро тебе розчаровувати, та ми не перетворимося миттєво на цілковито інших людей в якийсь магічний спосіб.

Одна з моїх найулюбленіших на світі цитат належить Норі Ефрон. У промові на врученні дипломів 1996 року в університеті Веллслі (яку рекомендую негайно переглянути на ютюбі) вона спонукала випускників: «Насамперед будьте героями свого життя, а не жертвами». Немає кращого місця занотувати цю фразу, ніж у твій щоденник. Ти здатна в буквальному сенсі написати для себе нову історію, знищити тривоги, розпрягти мрії. Можеш бути тією версією себе, яка носить виткану із зірок сукню так, наче це абищиця; яка злітає над дрібними прикрощами життя й споглядає згори Землю ясним спокійним поглядом. Ти не можеш контролювати наративи зовнішнього світу, але можеш контролювати історію, яку розповідаєш собі у щоденнику. Пропоную створити якнайкращу.

Перелік того, чого НЕ слід чинити, пишучи у щоденнику вранці

1. Якщо ти уникаєш писати в щоденнику, бо в тебе вдома поруч у ліжку хтось спить, підведися, візьми блокнот і піди з ним на кухню. Постав каву і пиши, поки вона готується. Щоб написати три сторінки рядок в рядок потрібно близько двадцяти хвилин. Як закінчиш, повернешся у спальню з двома чашками кави, справиш враження турботливої людини! ТОЖ УПЕРЕД!

2. Якщо ти уникаєш писати в щоденнику, бо спиш не в себе вдома, це теж тупо. Даруй, але так і є. Скажи, що в тебе пілатес, сайклінґ або бранч із сестрою, й мерщій до свого нотатника! Або ж візьми його з собою й зізнайся щиро: ти, бляха, доросла людина, й у тебе свій, бляха, ритуал! Якщо ж тебе не зрозуміють — НАСТУПНИЙ, будь ласка.

3. Якщо уникаєш писати в щоденнику, бо в тебе НЕМАЄ ЧАСУ, то ні в кого з нас немає часу. У Бейонсе немає часу. В неї троє дітей, але вона якось встигає бути Бейонсе. Ти можеш знайти час. Постав на завтра будильник на десять хвилин раніше. Спробуй так робити протягом тижня. А наступного — постав його на двадцять хвилин раніше. Починай з малого. Ти зможеш. Знаю, що зможеш! Я змушувала себе викроювати по десять хвилин за раз, щоб виділити зрештою годину часу, аби уранці побути на самоті. Щоб перетворити це на звичку, у мене пішло кілька місяців (може, навіть рік, якщо бути до кінця чесною), та зараз я щоранку маю годину на те, щоб писати в щоденнику, запалити свічку, розслабитися й помріяти. Відчуття фантастичні, і це додає мені радісного хвилювання завжди, коли дзвонить будильник.

4. Якщо уникаєш писати в щоденнику, бо це «дурне діло», це «егоцентрично» чи тому, що тільки «надламані нарцисисти» ведуть щоденники, дозволь сказати тобі таке: Марк Твен вів щоденник. Фріда Кало вела щоденник із багатьма ілюстраціями та думками. Шарлотта Бронте вела щоденник, Леонардо да Вінчі вів близько п’ятдесяти щоденників. Іда Б. Веллс боролася за права людини в Америці і все одно знаходила час вести щоденник. Альберт Ейнштейн, Марі Кюрі, Сьюзен Зоннтаґ — усі вони вели щоденники. Чи ти думаєш, що ліпша за Марка Твена, Фріду Кало, Шарлотту Бронте, Леонардо да Вінчі, Іду Б. Веллс, Альберта Ейнштейна, Марію Кюрі та Сьюзен Зоннтаґ? Нє? То сідай і пиши.

5. Якщо ти уникаєш писати в щоденнику, бо думаєш, що не впораєшся, завдання видається складним і ти б краще не бралася за те, що, найімовірніше, таки зіпсуєш, просто знай: не впоратися — також окей. Я пишу свої ранкові сторінки майже завжди, але вчора пропустила через другий пункт цього переліку (ночувала не в себе). Забула взяти щоденник. Та коли той хлопець запропонував піти