Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Будні феодала - 2, Олег Говда 📚 - Українською

Читати книгу - "Будні феодала - 2, Олег Говда"

169
0
07.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Будні феодала - 2" автора Олег Говда. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 79 80 81 ... 89
Перейти на сторінку:

Все більше ніяких попутних пригод. І так достатньо затримався. Вистачить чужими справами займатися — своїх безліч.

 

Дорогою до Кракова нічого цікавого не сталося. Так, вискакувала на наш загін кілька разів якась голота, але після пари залпів — кидалася в розтіч, а ми й не переслідували. Поживитися у них нічим, а «2» пункти за вбитого ворога не той приз, заради якого варто себе турбувати і час гаяти. Кожен з членів мого загону до нового рівня потрібував не менше кількох тисяч пунктів, не кажучи вже про мене.

У Кракові теж все пройшло швидко і гладко. Варта про мене була попереджена, так що коли я назвався, при в'їзді в місто, начальник охорони попросив іти за ним і провів до короля потайним ходом.

Сигізмунд прийняв мене в якійсь невеликій кімнатці, де не було нічого, крім письмового столу та пари крісел.

— Якщо ви тут, то завдання виконали? — запитав одразу.

— Так, ваша величність. Не знаю чи надовго, але гармати, що загрожують монастирю, певний час будуть несправні. Думаю, не менше тижня.

— Добре… Я радий, що не помилився у виборі. Ви заслужили нагороду, і вона ваша. Тримайте…

Король простяг мені два згорнуті трубкою листи пергаменту.

— Тут патент товариша військового гусарського полку на ваше ім'я, пане Антонію. І дарча на Поліссі та Кулички…

— Дякую, Ваша величність…

— Служіть нам вірою та правдою і побачите, що король уміє цінувати відданих слуг. Бажаєте ще щось сказати?

  — Тільки одне… Зовсім випадково мені вдалося дізнатися, що в короля Карла спорожніла скарбниця. І що його найманці ось-ось залишать армію.

— Чудова новина! І вона теж гідна нагороди… — король відкрив скриньку, що стояла на столі, і вийняв з нього пузатий гаманець. — Тримайте, пане Антонію. Я знаю, що доблесть та вірність не продаються, але гроші потрібні всім.

— Дякую, Ваша величність. Можете розраховувати на мене.

— До речі… — ніби зараз згадав король. — Ви ж просто в Полісся зараз?

— Якщо ви не накажете чогось іншого…

— Ні-ні, затримувати не стану. Розумію, вам не терпиться зайнятися своєю вотчиною. Тільки прохання. Зазирніть дорогою до Смоленська і передайте листа воєводі Корольковичу. Сподіваюся, це вам не важко.

— Якщо ви накажете, ваша величність, то хоч у Москву чи Стамбул поїду.

— Дякую. Я запам'ятаю ваші слова. Тримайте листа… і ось ще трохи на дорогу… — король простягнув складений у четверо й запечатаний сургучем аркуш паперу та невеликий гаманець.

«Увага! Ваші стосунки з «Річ Посполита» покращали до «45» — довіра. Ваші стосунки з персонажем «Король Сигізмунд» покращали до «50» — дружба»

— Може, у вас є якісь прохання? Кажіть пан Антоній, не соромтеся?

— Тільки одна, ваша величність.

Схоже, король запитав просто так, для годиться, тому що в очах його промайнуло щось на кшталт подиву. Не чекав, що після стількох нагород я насмілюсь просити ще щось, але виду не показав.

— Я слухаю. Кажіть…

— Неподалік Кракова я бачив табір польських найманців. Дозвольте мені набрати там рекрутів? Полісся не так далеко від земель Кримської орди. А то такі сусіди, що вухо треба тримати гостро.

Схоже, король очікував, що я буду випрошувати собі ще якусь нерухомість або гроші, тому що посміхнувся привітно, стягнув з пальця перстень і простягнув мені:

— Звісно, пане Антонію. Ваше бажання зрозуміле. Ось тримайте. Покажете цей перстень командиру найманців і він зрозуміє, що ви дієте з мого дозволу. Одна лише порада… торгуйтеся з ним, як юдей, за кожен гріш. Інакше капітан Жебрівський обдере вас як липку. Воїн і наставник він чудовий, але судячи з усього, у його роді була, як мінімум, пара іудеїв.

Я прийняв перстень, зобразив поцілунок у милостиво простягнуту руку і вийшов. Начальник стражників чекав за дверима. Чому я дуже зрадів, оскільки самостійно вибратися з цього лабіринту коридорів було б не легше, ніж Тезею від Мінотавра. А клубка Аріадни я не мав…

1 ... 79 80 81 ... 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Будні феодала - 2, Олег Говда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Будні феодала - 2, Олег Говда"