Читати книгу - "Це не солодке кохання, Катерина Мединська "

Думка про Громова, яку Ганна старанно відганяла, повернулася з шаленою силою. Неймовірне, що межує з божевіллям, бажання побачити його, спопелити поглядом і вимагати відповіді роздирати її душу. Як він посмів вдертися в її й без того крихкий світ, після того, як вона ясно і недвозначно дала йому зрозуміти, що їхні шляхи назавжди розійшлися? Хіба вона просила його про допомогу? Невже він не усвідомлює, що його втручання лише розпалює вогонь її обурення?

Ганна розсердилася ще більше, коли задумалася про причини його заступництва. Він не хотів приймати її відмову. Але за жодних умов вона не дозволить собі захопитися чоловіком, який бачить у ній лише об'єкт швидкоплинного задоволення. Саме такого висновку дійшла Ганна після його цинічної пропозиції провести разом ніч. На щастя, вона знайшла в собі сили відкинути його пропозицію, не піддавшись спокусі забутися в його обіймах від проблем, які її мучили. Але, чесно кажучи, їй це далося нелегко.

Ганна похитала головою розгнівана тільки на себе саму. У пам'яті сплив смак його поцілунку: ніжний дотик до щоки й палючі губи. Вона з жахливою ясністю усвідомила, що покохала Громова. Нерозважливо, неоглядно, до запаморочення. І це не минає як застуда через кілька днів. Але гордість, як залізний обруч, скувала її волю.

Неможливо було змиритися з мотивами, які він закидав їй у рамках їхніх непростих стосунків. Громов не був із тих, хто збагне її прагнення реалізувати себе в ресторанному бізнесі. Його бажання були прості й примітивні: володіти її тілом, підпорядкувати її волю.

У цьому він нічим не відрізнявся від Леоніда, який на початку їхніх стосунків здавався їй лицарем у сяючих обладунках, готовим підтримати будь-яке починання. Але щойно її тіло перестало бути для нього бажаним, лідерські якості Ганни стали його дратувати. Між ними вибухнула справжня війна розбіжностей, яка вирувала й донині.

Нехай Громов тішить себе ілюзіями, але жодного слова подяки за його сумнівне, нехай і своєчасне, втручання від неї не дочекається. Нехай він усвідомить собі раз і назавжди: вона не потребує його допомоги. І нічим йому не зобов'язана.

Самотність не лякала Ганну, а, навпаки, слугувала каталізатором для руху вперед. Вона не збиралася витрачати дорогоцінний час на порожні стосунки, муки від розчарування. В оточенні чоловіків вона постійно відчувала загрозу. Особливо лякав її Олег Громов, чий вплив простягався далеко за межі його посади. Вона розуміла, що в його руках вона була б куди більш беззахисною, ніж під гнітом колишнього чоловіка.

До того ж у цей момент їй було зовсім не до чоловіків. Усе про що вона могла думати - це гроші для ресторану. Вона пообіцяла собі, що добуде їх будь-що-будь.