Читати книгу - "Інґа"

Джек, за словами Фейоша, ніколи не спростовував сказаного ним про Інґу. Він також не вибачився за біль, завданий жінці, яку він не підібрав на дорозі, а з якою колись обговорював шлюб. Замість цього Джек думав лише про себе і висловив полегшення, що його пощадили і не вплутали у брудний скандал, пов’язаний із розлученням. «Колись він стане чималою шишкою, якщо не позиватиметься проти мене, — зауважив Джек, додаючи, ніби запізнілу думку. — Я не хотів розгнівати тебе»{619}.

Інґа запевнила, що «не гнівається», і спитала, чи Джек хоче, щоб вона приїхала найближчих вихідних до Чарлстона, на що той відповів: «Хотів би». Інґа сказала, що подумає і зголоситься{620}.

З самої лише письмової розшифровки важко розрізнити нотки в голосі Інґи та Джека, тож лишається неясним, чому вона поводилася з ним аж так обачно попри біль і приниження, які могла відчувати. Біограф Кеннеді Найджел Гамільтон пояснив розмову «майстерною грою Інґи з молодим військовим офіцером. Вона вже зрозуміла, яким дволиким він міг бути в розмовах з іншими, — і він цього теж не заперечував, — а можливо, вона просто цього не зауважила. Можливо»{621}.

Є й інші варіанти. За словами Інґи, телефонна розмова була «незручним» способом спілкування. Вона хотіла б фізично бути поруч із Джеком під час такої важливої розмови про його плани, коли її погляд і доторк міг дати їй значну перевагу у вирішенні будь-якого питання на свою користь. Крім того, існує велика ймовірність того, що Інґа за крок до розлучення, яке лишить її саму в усьому світі, так відчайдушно хотіла втримати Джека, що воліла не помічати цієї зради замість того, щоб сваритися і втратити його назавжди.

Тиждень тому Інґа вже визнала, що є у слабшій позиції порівняно із батьком Джека, і знала, що попри свої поривання до незалежності від батьків і родини Джек все ще не був достатньо сильним, щоб повністю порвати з ними. З усіх Кеннеді лише Кік набралася для цього достатньо хоробрості.

Плани родини Кеннеді щодо своїх членів могли здаватись удавкою, але з іншого боку, в цих очікуваннях містилося і щось дивно бунтівне.

Якось Артур Крок вже намагався пояснити вплив Джозефа Кеннеді на своїх дітей. Безперечно, він був владною особистістю і, з огляду на нервову відстороненість Роуз Кеннеді, єдиним із батьків давав дітям потрібні їм любов та опіку. Але Крок безапеляційно стверджував, що маніакальне бажання дітей Кеннеді догодити батькові, хай як сильно він втручався в їхні життя, пояснювалося його величезними статками, що гарантували їм свободу, недосяжну безлічі людей. «Ці хлопці народилися для багатства завдяки батькові, — зазначав Крок. — Вони знали, що завдячують йому своєю фінансовою незалежністю. Вони були вдячні за те, що його гроші давали їм змогу розважатися і робити кар’єру, яку вони спільно обрали»{622}.

Коли Джек зустрів Інґу, він відчував себе обмеженим очікуваннями рідних, і не тому, що вони були зависокими, а навпаки — занизькими. Джека сердило, що його запрягали позаду собаки-лідера в упряжці його родини, і місце на чолі завжди діставалося Джо-молодшому. А Інґа пропонувала свободу від такої моделі, шанс вийти з такої зчіпки. Так Джек міг би стати вільним і жити завдяки своєму таланту та амбіціям без потреби в обов’язковій повазі до старшого брата. Але роздмухуючи в ньому дух непокори, Інґа підважила власні інтереси.

Вона підготувала Джека достатньо для того, щоб він міг протистояти батькові і при цьому не розірвати з ним зв’язків. Коли він врешті набрався сміливості зізнатися, що має такі самі амбіції, що і в брата, Джо-старший здивував Джека (і, напевно, Інґу), погодившись з бажаннями сина дати йому принаймні такий самий шанс, як і братові, у прагненні крісла в Білому домі. У родині зі стійкими принципами суперництва, Джо-старший, можливо, вирішив, що перегони двох синів за однією нагородою підуть їм на користь, хоча на той час він безумовно вважав, що першим католицьким президентом стане Джо-молодший, а не Джек.

У розмові у Палм-Біч двома тижнями раніше, батько Джека пообіцяв надати всю необхідну підтримку планам сина. Свобода (за визначенням Крока) — почати політичну кар’єру і офіційно взяти участь в президентських перегонах — дуже відрізнялася від свободи серця, яку пропонувала Інґа. Вона все ще сподівалася, що її шлях обіцяв свою насолоду і самореалізацію, і вона не хотіла здаватися перед амбіціями Джека чи його батька, а молодий Кеннеді теж не був готовий відмовитися від неї.

Хоча Джек не спростував, що паплюжив її і не вибачився за це, для Інґи їхня розмова здалася очищенням. Наступного дня, третього лютого, вона написала йому веселого листа, повідомляючи, якою сонячною і нетипово чудовою для цього сезону була погода, коли вони з Кік йшли на роботу. Вона не згадала їхню попередню вечірню розмову і те, що одразу після дзвінка Джекові зателефонувала Нільсу Блоку.

Вона намагалась освіжити свій ентузіазм до роботи в