Читати книгу - "Інґа"

Інґа запевнила Джека в двох речах: вона нарешті читає «Чому Англія спала», і вона приїде у Чарлстон на вікенд. Пообіцяла розповісти більше про поїздку до Нью-Йорка і її розмову з Фейошем. Краще зробити це особисто, сказала вона, бо «я вважаю, що приємніше це промовити, а не написати. Я можу вдатися до жестикулювання і мого витонченого шарму для додаткового пояснення думки»{624}.

Інґа мала такий гарний настрій, що написала вибачення Фейошу за свою роль у цьому конфлікті. Він одразу ж відповів, що їй немає за що вибачатися. «У мене в самого упродовж цих останніх шести років був такий диявольський характер, що мені б не пристало помічати такі речі», — сказав він. Їхня сварка в Нью-Йорку, здається, протверезила Фейоша. Тепер він закликав Інґу збиратися в Ріно на розлучення, лише просив повідомити його принаймні за тиждень до виїзду, аби встигнути зняти гроші на її поїздку, адвоката і на збір за подану заяву про розірвання шлюбу{625}.

І хоч деякі ускладнення в житті Інґи вдавалося утрясати, виникали інші, і то без її відома.

Четвертого лютого голова відділу контролю за громадянами ворожих держав у міністерстві юстиції Едвард Дж. Інніс написав Джонові Едґару Гуверу прохання надати усю інформацію, яку ФБР зібрало про Інґу на той час. Він додав, що потребує цих даних «щоб вирішити, чи потрібен наказ про затримання»{626}. Однак Гувер не схвалив таке втручання Інніса в справи ФБР.

Гувер ні з ким не товаришував у міністерстві юстиції, навіть з генеральним прокурором. 33-річний Інніс, на думку шефа ФБР, був надокучливим молокососом. Гувер не відповідав два тижні, а потім надіслав Іннісові якусь відписку на двох сторінках. У ній були лише основні факти біографії Інґи, і нічого, що давало б підстави Іннісу виписати ордер на її арешт{627}. Будь-хто, прочитавши цю доповідну записку Гувера, вирішив би, що Інґа не становить загрози національній безпеці, тож Інніс більше цим не займався.

Однак Інніс був не єдиним високопоставленим чиновником, хто чув поголоски, ніби ФБР напало на слід Інґи і що цей слід веде в дуже цікаві місця. Гувер поставився ще скептичніше, коли його суперник (і ймовірний начальник) в американських спецслужбах, інформаційний координатор Уїльям Джозеф «Скажений Білл» Донован, також заговорив про «чутку в місті», що Інґа — «німецька шпигунка»{628}.

Гувер надав Доновану навіть ще менше інформації, ніж Іннісу. Напряму він не зізнавався в тому, що ФБР веде розслідування справи Інґи. У своїй записці в три абзаци він не розказав Донованові нічого, що б той не знав сам, та ще й просив його передавати всю інформацію, «яка б підтверджувала згадану вами чутку»{629}.

Попри, а можливо, і завдяки тому, що дехто з його підлеглих вважав, що справа Інґи надає «більше можливостей», ніж будь-яка інша на той час, Гувер був незацікавлений у її арешті. Вона нічого не зробила для цього, і її справа ще ні до кого не привела. Якщо б вона таки вела до чогось, то Інґа мусила бути вільною і під спостереженням ФБР. Коли вона шпигунка, то рано чи пізно зробить помилку і її спіймають. З іншого боку, якби її арештували і довели невинність, Гувер боявся, що Сіссі Паттерсон влаштує проти ФБР гнівний хрестовий похід у Times-Herald.

Однак така увага інших американських спецслужб переконала Гувера, що він мусить розширити розслідування справи Інґи. Знаючи, що ФБР проґавило поїздку Інґи у Чарлстон минулих вихідних і що вона збиралася туди поїхати наступного вікенду (тепер під вигаданим ім’ям Барбара Уайт і плануючи зупинитися в готелі Fort Sumter), Гувер наказав регіональному відділові ФБР у Саванні зв’язатися з готелем і забезпечити прослуховування її номера.

Коли вранці в п’ятницю шостого лютого Інґа приїхала в Чарлстон потягом, Джек зустрів її на вокзалі і відвіз до готелю ще перед тим, як з’явитися на службу. Доки Джек працював, Інґа пройшлася різними антикварними крамницями Чарлстона, перш ніж він забрав її на вечерю. Вони поїли в готелі і перед поверненням на ніч у номер пішли на романтичну прогулянку берегом затоки.

У суботу Джек півдня був на службі і прийшов у готель якраз після обіду. Цього дня вони лишалися в номері 132 до десятої вечора, а потім вийшли повечеряти у відомому рибному ресторані Henry’s на Маркет-стрит. Після короткої прогулянки в саду Уайт Пойнт вони повернулись у готель і наступного ранку пішли на месу до собору Святого Івана Хрестителя. Після неї вони поїхали на північ від Чарлстона по шосе 52, повернулися до готелю о сьомій вечора і лишалися в номері до того, як після півночі поїхати на вокзал, де Інґа о 1:09 ночі сіла на потяг і всю дорогу проспала на верхній полиці. Нам усе це відомо завдяки старанному нотуванню ФБР навіть найпрозаїчніших речей.

Але не все було буденно. Як зазначали агенти Бюро, Джек з Інґою значну частину часу провели в готельному номері, «зайняті численними сексуальними контактами»{630}. У доповіді не уточнюється, що саме почули (і записали) під час цих пристрасних перерв.

Крім цих речей, в яких було дуже мало спільного зі шпіонажем, агенти, які підслуховували найінтимніші моменти Джека та Інґи, рапортували, що зауважили дуже мало з того, що могло б стосуватися можливої справи «Сполучені Штати