Читати книгу - "Морок. Повірити у неможливе, Лія Тан"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— А Власій? Ви, що його залишили лише на Інгу?
— Не тільки, — загадково посміхнувся Нестор.
— Тобто?! — Нічого не розуміла Злата.
— Його охороняє, Олександр.
— Але ж ти... — Розгублено кліпала очима дівчина.
— Вчора розмовляв з ним, нормальний мужик, виявояється. — Запевнив Романов.
Злата лише важко зітхнула, й знову обережно поклала голову на плече чоловіка
— Ти не можливий. Як тебе розуміти?
— Кохай такого як є. Я ж тебе таку кохаю. — Легенький поцілунок торкнувся скроні.
— Яку це, таку? — Обурилася Злата.
— Вперту, зухвалу та таку кохану.
Злата посміхнулася, таки піднявши голову, заглянула в кохані очі.
— Я теж тебе кохаю!
Нестор потягнувшись впився в її вуста ніжним поцілунком.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Морок. Повірити у неможливе, Лія Тан», після закриття браузера.
