Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Подаруй мені себе, Ксенія Демиденко 📚 - Українською

Читати книгу - "Подаруй мені себе, Ксенія Демиденко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Подаруй мені себе" автора Ксенія Демиденко. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 80 81 82 ... 100
Перейти на сторінку:

—    Це тато? – навіть Ніна розуміє схему.

—    А хто ж про нас з тобою так  дбати здатен? Звичайно, тато.

Під’їжджаючи до офісу фірми, тричі вилаявся про себе, а потім трошки вискочило й вголос – усі вільні місця зайняті машинами співробітників. Дожився, директору  нема куди тачку приліпити. Треба трошки тоталітаризмом зайнятися й загвоздити собі місце. Може, й табличку поставити для наочності. Я якось бачив біля банку   « Не паркувати! Працює вандал!» Або ще такий шедевр народної творчості «Машини не ставити. Штраф – лопатою по склу!»

—    Народ, напевно, прекрасно живемо, бо машин біля офісу більше, ніж співробітників у самому офісі. Думаю, треба усім зарплату урізати чи премію зажати, - вирішив   закинути вудку. Черв’як виявився жирним і активним. Секретарка Леська зразу ж усіх здала з потрохами:

—    Роман Павлович, це подружжя Стриженки, блін, на двох машинах приїхали, а  ще охоронець Льоня купив нову, раніше у нього байк був.

—    А у Стриженків бабла на бензин багато чи що? До чого такий випєндрьож? – перепитую усезнаючу Лесю. Якщо на те пішло, ми з Ніною теж на двох можемо приїхати о шостій ранку, перегородити усю парковку й нехай голови крутять, куди поставити тачки.

—    Ні, посварилися. Ми ось  тут гадаємо,  розлучаться чи ні, - по секрету тихенько ділиться Леся ранковими побрехеньками. 

—    Ти поставила на що? Що розлучаться? – питаю Леську.

—    Ага. Машка давно вже збирається, - ошелешено.

—    Міняй ставку, а то прогориш.  Клич обох, буду психологом практикуватися. Мені їхнє собачення не вигідне.

—    А можна ще раніше за всіх приїздити й ставити машинку, де заманеться, - от уже ж язва!

—    А декому можна язика прикушувати й не драконити начальство зранку, - чому я такий добрий директор?

Годину витратив, але помирив  «голубків». Привід для сварки – Михайло забув, що у них з Маньою вчора була річниця весілля. М-дя! Дату нашого з Ніною весілля треба запам’ятати, може, де татуювання зробити).

Викликав айтішніка й фотографа за сумісництвом Артьома. Дав завдання  створити  табличку «Паркування виключно для Тітова!» і заламінувати. Артьом по ходу  притарабанив фотки до Ніниної нової екскурсії. Я й забув, що вчора півдня  Вадік возив їх по всьому Києву, фоткали  мурали. Подивився на фотки – ледве не закипів:

—    Ти мав мурали знімати у вигідному ракурсі, а ти що знімав? – майже через одну – Ніна.

—    Ну так гарна ж! – і не приховує, падло, що подобається. Так, з демократією треба зав’язувати. Ревнощі, як бліх, давити, бо  так жити не можна. Я ніколи не відчував подібних емоцій  щодо ексдружини Свєтки. Реально по фіг було, з якими мужиками  в яких кліпах чи кінах, що про неї говорять. Ні тепло, ні холодно. А тут як дикий власник. Тільки Свєтку згадав – на порозі! Красівенна, як намальована.  В принципі,  намальована, тому й красівенна! О-о-о-, вайбер шалено запищав, обговорюють прихід кінозірки у нашу нещасну фірму.

—    Привіт! Кудись злітати – сплавати –поїхати припекло? – цікавлюсь з порогу. Очманілого від вигляду Свєтки Артьома виштовхую з кабінету, а от фотки сховати не встигаю – так і валяються на столі.

—    Розслабся, Ром, я по іншому питанню,- картинно усілася на стілець. -Мені потрібно народити дитину, я б хотіла, щоб татом був ти…. – і дивиться, як я офігіваю не на жарт. Убитись віником! Стільки років її це не цікавило, а тепер – припекло? З якого дива?

—    Свєт, я навіть не знаю, що тобі  сказати. Ми це питання скільки разів піднімали? Що змінилося тепер?

—    Мій організм став швидко старіти.  Зморшки, целюліт. Косметолог каже, що при народженні дитини тіло омолоджується. А так – пластика! Якщо ти не хочеш зі мною спати, просто здай сперму, я пройду ЕКО….

—    Коли ти народиш дитину й омолодишся, що буде з малюком? – чомусь я  не бачив Свєтку мамою. Образ діви не ліпився до образу мами…

—    Я забезпечена жінка, Ром! Винайму няньку, якщо треба – то не одну. Зараз модно мати бебіка! –Боже, і з цією жінкою я жив так довго!

—    А чому ти прийшла до мене з таким проханням? Я впевнений, що банк сперми просто кишить біоматеріалом від мачуватих мужиків? – реально цікавим був її мотив.

—    Шо за трагедія, Ром? Я тебе знаю, нічим поганим ти не хворів, гени класні. Твій  біоматеріал все одно, пробач, в унітаз спускається… - вона кинула оком на стіл, взяла декілька фотографій:

—    А дівчинка виросла кращою, ніж я очікувала. Хочеш, можу з неї дорогу фотомодель зробити?

—    Я думаю, їй це не треба,- упевнено відповів за Ніну.

—    То це ти так думаєш! Мати подібну вроду й не реалізуватися? Усі жінки хочуть зробити кар’єру, а не марять кухнею та спальнею, як чоловікам здається,- впізнаю  справжню феміністично налаштовану Свєту, що звикла ошиватися у колах геїв і світських кошаків: левів, тигриць, пантер і подібних пумок.

—    Ти можеш сама у неї спитати. Леся, попроси зайти  Ніну. Якщо можна, то швидше, - рявкнув у апарат.

—    Вона тут? Я помилилася, біоматеріал  використовується за призначенням… - о-о-о, вже пішла кусати губи, нервується, хоч би не впала зі стільця. Останнім часом  у неї були часті непритомності.  Коли до кабінету увійшла Ніна, я майже силоміць вливав у  колишню дружину стакан з водою, набраний з кулера.

—    Тьотя Свєта?  Добрий день! – Ніна приємно посміхалася і, як будь-яка жінка, роздивлялася із захватом яскраво вдягнену Свєтку із нарощеними неприродньо пухнастими віями, стопудово нарощеним довгим до поясу волоссям, бо два місяці назад у неї була коротка стрижка, і тонною макіяжу. Численні браслети теліпалися на її худючих зап’ястках, а  масивні обручки з великими каменями якось не ліпилися до загального образу. Хоча усе разом спочатку вражало, потім дивувало, а  я от ніяк не міг догнати, якого  з себе корчити таке чудо, коли Свєтка сама по собі приваблива баба?

—    Ніночка, тут  тьотя Свєта, - навмисне наголосив на такому формулюванні статусу ексдружини для Ніни,- вважає, що ти пищиш, як хочеш стати моделлю, а я тобі забороняю. Деспот і супостат отакий! Тиранозавр у чоловічому костюмі.

1 ... 80 81 82 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подаруй мені себе, Ксенія Демиденко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Подаруй мені себе, Ксенія Демиденко"