Читати книгу - "Під моїм (палким) наглядом, Ксандер Демір"

Насправді я вже не згадаю, коли востаннє я так пив. Напевно ще десь у студентські роки, хоча навіть тоді я намагався присвятити увесь час тільки роботі та навчанню. Я був тим, хто йшов проти течії, намагаючись досягти вершин у всьому, що робив. І з того часу, тільки робота і навчання мали наді мною владу, до поки не з’явилась Амелія. Точніше, до поки я не пізнав її краще.

Спочатку вона була просто ще однією «клієнткою», ще однією задачею в моєму списку. Але з часом щось змінилося. Її присутність почала заповнювати всі прогалини в моєму житті, її сміх розбивав мій звичний ритм, а її очі, ці глибокі, шоколадні очі, проникали в саму душу. Вона стала для мене всім. Вона стала моїм світом.

І ось тепер я сиджу в цьому клубі, намагаючись залити свої почуття алкоголем, але це лише робить мене більш вразливим. Спогади про Амелію безперервно проходять перед очима, як кінофільм, що грає на повторі. Її усмішка, її дотик, моменти, коли ми були разом... усе це стає болісно реальним.

- Я викличу тобі таксі, Дем’яне, - саркастично погрожуючи, промовив Олег, діставши свій телефон.

- Ні-ні, - я опустив його рук. – Я сам викличу. А ти йди вже до свого таксиста. Тебе вже хвилин десять чекають.

- Так? – він оглянувся та гучно засміявся. – Дійсно!

Ми ще раз обійнялись на прощання і товариш швидко, намагаючись не впасти, пішов до свого авто. Я дочекався, поки він поїде, та повільно дістав свого смартфона.

- Десь у мене мав бути номер однієї фірми, - проговорював я, ледве тримаючись на ногах. – Аморіс, Арноліс, Амелін.. Бляха, як воно зветься? Прокляття, ніби ось!

Несподівано слухавку одразу ж взяли, на диво. Зазвичай у них часто ліня забита.

- Доброї ночі, шановні. А можна машинку до клуба «Вечірнє сонце»? – і хоча я намагався звучати якомога тверезо, але навряд чи, воно так було насправді.

- Дем’яне, ти п’яний?

- Звідки ви знаєте моє ім’я? Я на стільки частий у вас клієнт? – я засміявся, хитаючи головою. – Тоді вимагаю знижку!

- Дем’яне, де ти знаходишся?!

- Кажу ж, клуб «Вечірнє сонце». Чекаю вас біля головного входу, - оглянувся. - Я тут один такий тверезий.

- Чекай мене там! Я скоро буду!