Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Пора серця. Листування 📚 - Українською

Читати книгу - "Пора серця. Листування"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пора серця. Листування" автора Інгеборг Бахман. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 80 81 82 ... 132
Перейти на сторінку:
йому свою оцінку в зв’язку з актуально сприйнятою «переробкою» сумнозвісного алібі німецького минулого, себто «судить» його не раз і назавжди, а залежно від нинішньої ситуації. Листовна розмова з Целаном має в роки співжиття Бахман із Фрішем — завдяки принаймні початковій матеріальній стабільності — у приналежній обом партнерам частці зовсім нову якість. Інакше, ніж це мало місце з його боку в безмовні літа після 1953 р., коли починаються закиди Клер Ґоль у плагіаті, Целан довіряє подрузі найглибші кривди з боку своїх сучасників і читачів, що припадають на цей час: антисемітські випади у зв’язку з літературним читанням 1958 р. в Бонні, сприйняту як антисемітську рецензію Ґюнтера Бльокера на збірку «Мовні ґрати» й нові закиди в плагіаті 1960 р. Тепер, як і колись, Бахман готова навіть після образ іти назустріч Целанові й в міру своїх сил допомагати йому. Однак урівноваженість листування відбивається також у тому почутті власної гідності Бахман, яке раніше так чітко проявлялося лише зрідка. Позаяк тепер вона вимагає, одночасно зі своїм заступництвом за Целана, й того, щоб він сприймав також і її проблеми: викликані частково Целановими претензіями безумовної солідарності труднощі у її партнерстві з Фрішем, її банально-матеріальні клопоти, як і проблеми з німецьким літературним середовищем. І вона сподівається, що й Целан сприйматиме її творчість з такою ж увагою, якої він вимагає від неї стосовно власної. На цей період також припадає аж ніяк не підтриманий критикою поворот Бахман до оповідної прози, який намічається вже в листах початку 1958 р. — між іншим, паралельно до нового, проте не настільки промовистого й врешті-решт знову нереалізованого звертання Целана до оповідних текстів. Долучений у 1958 р. до останнього листа Бахман перед зустріччю з Фрішем невеликий вірш «У громовиці троянд», котрий відіграє важливу роль у листуванні вже після вуппертальської зустрічі, і котрий як єдина, не продиктована певною метою, поетична вкладка, вже сам по собі є подією, видається з цього погляду прощанням, не тільки з коханням до Целана, але й з віршем як стержнем літературної діяльності загалом. Починаючи з перекладів Унґаретті, на цей час припадає також звертання до літературної практики, яка доти була формою літературної праці, повністю окупованої Целаном. В одному з листовних начерків, що припадають на осінь 1961 р. (№ 191), вона формулює свої вимоги до рівноправних дружніх стосунків з Целаном і тлумачення його ситуації з вражаючою ясністю й гостротою — і підводить промовистий підсумок, хоча він так ніколи й не доходить до адресата.

Роки листування після 1961 р. — у дзеркальній пропорції до домінування Бахман в 1952–1958 рр. — повністю визначаються Целаном. Але саме його обидва дуже короткі листи, написані з великим інтервалом, показують, якими близькими залишаються партнери, незважаючи на відсутність особистого контакту й мовчазну відмову Бахман розпочати все з початку. Обидва рази Целан реагує на звістки про Бахман із преси, доповнені інформаціями спільних знайомих. В останньому листі — це непохитний і гнівний захист подругою Целана-перекладача, коли її власне видавництво, яке збирається видати переклади Ахматової, надає перевагу вельми обтяженому недавнім минулим нацистському поетові Гансу Бауману. Цей короткий і схвильований лист показує — як, між іншим, і листування Бахман із Жизель Целан-Лестранж, яке триває і після Целанової смерті, й не в останню чергу її часто цитований роман «Маліна» — незнищенність цих особливих стосунків — при всіх очевидних руйнаціях, нерідко навіть поза межами довіреного поштовому паперові слова.

Барбара Відеман і Бертран Бадью,

лютий 2008

Листовна таємниця віршів

Поетологічна післямова

«Моє життя закінчилось, бо він під час депортації потонув у ріці», говорить вимарене Я про Чужинця в чорному плащі з роману Інґеборґ Бахман «Маліна» (1971): «він був для мене життям. Його я любила більше, ніж власне життя» (IBW 3,195). У квітні 1970 року Пауль Целан кинувся в Сену й утопився. В «Легенді про принцесу Каґранську» та в розділі-маренні роман Бахман нагадує про кохання до Пауля Целана. Слово «депортація» (Transport), запозичене з лексикону націонал-соціалістської бюрократії знищення, поєднує його самогубство з катастрофою винищення євреїв. Частини, інтегровані після смерті Целана у роман, що саме створювався, — «Легенда» і сцени-марення у розділі «Третій чоловік» — є даниною пам’яті колишньому коханому, плетивом цитат з віршів Целана і з біографічно наснажених спогадів, як, наприклад, про чорний плащ або співучий голос Чужинця.

«Я воліла б зберегти таємницю листів. Але я воліла б також і дещо залишити»

Любовні стосунки між Інґеборґ Бахман і Паулем Целаном є одним з найдраматичніших розділів історії літератури після 1945 р. Завдяки впорядкованому й виданому тут листуванню можна осягнути історичний вимір цих стосунків між двома видатними німецькомовними поетами у їх повному обсязі. Це симптоматичні листи, таємниця яких полягає у проблемі писання й авторства після Освєнцима. «Показове» своїх стосунків та свого листування (№ 18 і 19) кореспонденти усвідомлювали. Непрямо висловлене вже у першому вірші, «У Єгипті», а відтак, у пізніших листах, сказане прямо, це питання веде до центрального мотиву листовної таємниці в останньому розділі «Маліни». Подібно до Целана з його топосом літератури як «пляшкової пошти», Бахман також надала загадковому питанню приватного й особистого в літературі більш засадничого, екзистенційного характеру. У листах збережено унікальний «голос» і «мовчання» обох партнерів, тільки ще беззахисніше й зневіреніше, ніж у листовній таємниці віршів, але також суперечливіше й драматичніше, позаяк двоє смертних, «наділених душею створінь» (GW III 177), шукають свого шляху спільно одне з одним і супроти одне одного, кожне зі своїми неповторними походженням та історією.

«Глядіть, я ділю з нею ложе!»

«Сюрреалістський поет Пауль Целан», пише Інґеборґ Бахман 20-го травня 1948 року своїм батькам, «дивовижним чином» закохався в неї. Зараз її кімната — справжнє «макове поле», оскільки він має звичку «осипати» її «цим сортом квітів» (Nr. 1/Anm.). Через три дні Целан присвятить їй вірш «У Єгипті», любовний вірш, який відкриває листування (пор. іл. 11).

Бахман і Целан зустрічаються у повоєнному Відні, де вона студіювала філософію, а він, після втечі з Румунії, перебував там як «displaced person» (переміщена особа). Ніколи вони

1 ... 80 81 82 ... 132
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пора серця. Листування», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пора серця. Листування"