Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вона не відповіла.
— Тоді я розумітиму це саме так. Я хочу, щоб ти знала: ти — моя пацієнтка. Отже, я працюю на тебе, а не на когось іншого.
Вона поглянула на нього з підозрінням. Він трохи посидів мовчки, дивлячись на неї, потім заговорив невимушеним тоном:
— З медичної точки зору ти більш-менш здорова. Тобі потрібно ще кілька тижнів реабілітації. Але, на жаль, ти вже достатньо видужала.
— На жаль?
— Так. — Він злегка посміхнувся. — Ти почуваєш себе занадто добре.
— Що ти маєш на увазі?
— Це означає, що в мене немає жодних законних підстав утримувати тебе тут і, отже, прокурор зможе скоро зажадати, щоб тебе перевезли до слідчого ізолятора в Стокгольмі, чекати на суд, який відбудеться через шість тижнів. Гадаю, що запит надійде вже наступного тижня. А отже, Петеру Телебор’яну випаде нагода тебе оглянути.
Вона завмерла в ліжку. Андерс Юнассон розгублено поглянув на неї, нахилився, поправив їй подушку, а потім заговорив таким голосом, ніби роздумував уголос:
— У тебе немає ні головного болю, ні підвищеної температури, значить, доктор Ендрін тебе, очевидно, випише.
Він раптом підвівся.
— Дякую, що поговорила зі мною. Я зайду до тебе до того, як тебе перевезуть.
Він уже дійшов до дверей, коли Лісбет погукала:
— Докторе Юнассон.
Він обернувся до неї.
— Дякую.
Він ще раз коротко кивнув, а потім вийшов і замкнув двері.
Лісбет Саландер довго сиділа, дивлячись на замкнуті двері. Потім лягла на спину і втупилася в стелю.
У цей момент вона відчула під потилицею щось тверде. Піднявши подушку, Лісбет, на своє здивування, побачила маленький мішечок, якого там точно не було раніше. Вона відкрила мішечок і, нічого не розуміючи, уп’ялася очима в кишеньковий комп’ютер «Палм Тангстен ТЗ» із зарядним пристроєм. Потім, придивившись, помітила на верхньому ріжку корпусу маленьку подряпину. Її серце закалатало з подвоєною силою. Це був її власний «Палм». Але як… Вона розгублено перевела погляд назад на замкнуті двері. Андерс Юнассон — цілковиті сюрпризи. Страшенно хвилюючись, вона відразу ввімкнула комп’ютер і тут же виявила, що він захищений паролем.
Лісбет розчаровано втупилася в екран, що вимогливо мерехтів. Як же я, чорт забирай, повинна… Потім вона заглянула в мішечок і знайшла на дні згорнуту смужку паперу. Витрусивши смужку з мішечка, вона її розгорнула і прочитала написаний акуратним почерком рядок.
Ти ж хакер. Здогадайся! / Калле Б.
Уперше за останні тижні Лісбет розсміялася. От і розплата за давні образи. Вона на декілька секунд задумалася, потім взяла стилус і написала комбінацію цифр 9277, що на клавіатурі відповідало літерам WASP — її прізвиську «Оса». Саме цей код Бісовому Калле Блумквісту потрібно було розгадати, коли він без запрошення прийшов до її квартири на Фіскарґатан і відключив охоронну сигналізацію.
Не спрацювало.
Вона спробувала 52553, що відповідало літерам KALLE.
Теж не спрацювало. Позаяк Бісів Калле Блумквіст, очевидно, припускав, що вона користуватиметься комп’ютером, він очевидячки вибрав якийсь простий пароль. Підписався він «Калле», хоча звичайно ненавидів це ім’я. Вона трохи поміркувала над асоціаціями. Це має бути теж образа. Потім набрала 63663, що відповідало слову РІРРІ.[29]
Комп’ютер покірно запустився.
На екрані виник смайлик із словесною бульбашкою:
Ну от — адже все виявилося досить просто. Пропоную тобі клікати на збережені документи.
Вона негайно знайшла документ, що стояв першим у черзі, «Привіт, Саллі», клікнула на нього і прочитала:
Перш за все — це лише між нами. Твій адвокат, тобто моя сестра Анніка, уявлення не має про те, що у тебе є доступ до комп'ютера. Так і повинно залишитися.
Не знаю, наскільки ти розумієш, що відбувається за замкнутими дверима твоєї палати, але, хоч як дивно (незважаючи на твою вдачу), на тебе працює кілька відданих ідіотів. Коли все закінчиться, я збираюся формально заснувати громадську організацію, яку маю намір назвати «Лицарі дурнуватого столу». Єдиним завданням організації буде збиратися на щорічну вечірку, щоб розважатися, розповідаючи про тебе всяку гидоту. (Ні, ти запрошення не отримаєш.)
Ну гаразд. До справи. Анніка з усієї сили намагається підготуватися до суду. Тут проблема лише в тому, що вона на тебе працює відповідно до ідіотських принципів охорони приватного життя, хоч яка це дурість. А значить, вона навіть мені не розповідає, про що ви з нею розмовляєте, і в даній ситуації це нам дещо заважає. На щастя, вона, зрозуміло, приймає інформацію.
Ми з тобою обов'язково повинні почати контактувати.
Не користуйся моєю електронною адресою.
Може, я і ненормальний, але в мене є вагомі підстави підозрювати, що мою пошту читаю не лише я. Якщо захочеш що-небудь передати, заходь на Yahoo «Stolliga_Bordet».[30] Ім'я: Ріррі, пароль: р9і2р7р7і. / Мікаель
Лісбет двічі прочитала листа і ще раз спантеличено оглянула кишеньковий комп’ютер. Після періоду цілковитого комп’ютерного стримування вона відчувала неймовірну ломку, і вона запитувала себе, яким місцем думав Бісів Калле Блумквіст, коли протягував до неї комп’ютер, забувши, що для виходу в мережу їй потрібний мобільний телефон.
Лісбет лежала, поринувши в роздуми, коли раптом почула кроки в коридорі. Вона миттю вимкнула комп’ютер і запхнула його під подушку. Коли в замку став повертатися ключ, вона помітила, що мішечок і зарядний пристрій залишилися лежати на тумбочці коло ліжка. Вона простягнула руку, сунула мішечок під ковдру і затиснула моток кабелю між ногами. Коли увійшла нічна сестра, Лісбет лежала нерухомо, дивлячись у стелю.
Сестра приязно привіталася і запитала, як вона почувається та чи не треба їй чого-небудь. Лісбет відповіла, що почувається добре і що їй хотілося б парочку сигарет. У цьому їй люб’язно відмовили, натомість видавши упаковку нікотинової жувальної гумки. Коли сестра зачиняла за собою двері, Лісбет мигцем побачила охоронця, що розташувався на стільці в коридорі. Діждавшись, коли кроки стали віддалятися, вона знову дістала комп’ютер.
Увімкнувши його, Лісбет спробувала з’єднатися з Інтернетом.
І ледве отямилася від подиву, коли комп’ютер раптом показав, що з’єднання знайдене і підключене. Вихід у мережу. Цього не може бути.
Лісбет вискочила з ліжка з такою швидкістю, що поранене стегно відгукнулося болем. Вона розгублено огледіла кімнату. Як? Повільно обійшовши палату, вона оглянула кожен куток і закуток. Ні, мобільного телефону в кімнаті не було. Проте зв’язок з мережею був. Потім на її обличчі з’явилася крива посмішка. Зв’язок був керованим по радіо і підтримувався через мобільний телефон за допомогою «Блютуза», що мав радіус дії 10–12 метрів. Лісбет спрямувала
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повітряний замок, що вибухнув», після закриття браузера.