Читати книгу - "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"

МОЛЛІ

Як тільки Джессіка озвучила завдання для Вікі з Джоном, я взяла Сема за руку і потягла якомога ближче до води. Щоправда, він майже відразу вивільнив свою долоню, причому зробивши це якось дуже різко.

— Відійдемо, не хочу вислуховувати коментарі Джеймса чи Джесс, — пояснила я.

— Розумно, — погодився Сем, слідуючи за мною.

— По-моєму, вона добряче перебрала, раз придумала такі безглузді завдання.

Взагалі-то, не варто було так говорити про подругу, але віч-на-віч із Семом я почувала себе не зовсім затишно і намагалася налагодити з ним контакт. До всього він мовчав, роблячи тим самим атмосферу ще більш некомфортною.

— У будь-якому разі я радий, що не на місці Джона, — з тихим смішком озвався Сем.

Ми відійшли досить далеко, щоб нас ніхто не чув, але водночас пляж ще освітлювався багаттям. Повернувшись у бік наметів, я побачила, як Джеймс сходив за другою пляшкою віскі, а Джессіка зайнялася розливом. Еріка здавалася не дуже п'яною і, схоже, за її станом пильно стежив Джейкоб. Між цими двома щось відбувалося, і подруга явно не домовляла. Я збиралася все в неї вивідати, як тільки гості підуть. А ось Джессіці варто було б пропустити або взагалі не пити, але вона, напевно, думала інакше.

Вікі з Джоном стояли недалеко від нас, ближче до інших, що було не дуже розумно. Уже зрозумівши, який Джеймс, я б на їхньому місці відійшла кудись подалі.

— Якщо хочеш, то я можу помінятися із Джоном.

Голос Сема повернув мене до його зосередженого погляду та нашого покарання.

— Що? Навіщо? — перепитала я, не зовсім розуміючи, до чого це він.

— Припускаю, що ти незадоволена партнером для виконання завдання, раз дивишся в бік Вікі та Джона.

Навіть той примарний смішок давно розчинився в напівтемряві, а голос Сема знову став відстороненим чи навіть холодним. Цей хлопець був до біса привабливим. Ну гаразд, більше, ніж просто «до біса». Але, крім того, він був ще занадто серйозним.

Втративши нитку розмови, я просто дивилася на нього. Блондин із блакитними очима — просто як я, тільки чоловіча версія. Якби я була чоловіком, то точно виглядала б як Сем. Окрім ефектної зовнішності, він ще мав тіло Аполлона. Власне, всі наші сусіди виглядали навіть дуже добре, але мене чомусь приваблював саме Сем. І я справді не знала чому, адже він був протилежністю тих, з ким я зазвичай зустрічалася. Абсолютно не мій типаж. Але Сем заволодів моїм інтересом ще вчора, а сьогодні під впливом алкоголю здавався в сотні разів привабливішим.

«Джуд!» — внутрішній голос нагадав мені про хлопця, що лишився в Лос-Анджелесі.

Про мого хлопця, коли що. Про того самого, про якого я зовсім не згадувала. Який був протилежністю блондина, що стояв навпроти мене.

— Моллі? — Сем клацнув пальцями перед моїм носом.

— Е-е-е-е… Що?

Якщо до цього я почувала себе незатишно, то тепер безглуздо. Напевно, не тільки Джесс, а й мені варто було зробити перерву у випивці.

— Ти мене не слухала, — уклав Сем і на його обличчі з'явилася легка усмішка.

Дивний, дуже дивний хлопець. Наче ось щойно був серйозним, а тепер на тобі.

— Вибач, обмірковувала завдання, — збрехала я, щосили намагаючись зосередитися на розмові.

Сем явно не повірив мені, бо відразу опустив очі і, посміхнувшись, потер потилицю.

— Якщо не помиляюся, Патрік Суейзі просто підняв Дженніфер Грей у воді. — Він глянув на мене з-під лоба і спитав: — Тоді що ж ти обмірковувала?

«Невже це був сарказм від містера Серйозність?» — подумки відбила я, але вголос промовила інше.

— Слухай, я не хочу тут покалічитись ось і все.

Сем вирівнявся і схрестив руки на грудях, у всій красі демонструючи рельєфні біцепси.

— А як ти зібралася калічитися? — скинувши брову, з посмішкою поцікавився він.

Ну що ж, то був не сарказм. Схоже, Сем просто жартував із мене. Тільки з чого це раптом? Невже я зачепила його самолюбство?

— А якщо ти мене впустиш? — задерши підборіддя, я теж схрестила руки на грудях. — Або ж, піднімаючи, зламаєш мені ребро?

Взагалі-то, я хотіла виглядати серйозною. До того ж я абсолютно не жартувала. Ризик травмуватися був навіть із досвідченим партнером, а переді мною стояв хлопець, який до танців мав таке саме відношення, як і я до науки. Але Сема мій тон і стійка лише повеселили, викликавши тихий сміх. За весь вечір він усміхався разів п'ять від сили, сміявся ще менше. А тут на тобі!

— Що? Чому ти смієшся? — я опустила руки й насупилась. — Це не жарти, взагалі-то.

— Ти ж бачила себе? — не припиняючи посміюватися, Сем повів підборіддям, вказуючи на мене.

Я мимоволі подивилася на свої голі ноги під короткими шортами, і запитала у відповідь:

— А що зі мною не так?

На пляжі я особливо не дивилася в дзеркало, оскільки в цьому не було потреби. Ні я, ні дівчата не брали косметику, тому можна було не хвилюватися через розмазані туш або помаду.