Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

- Правда?

- Спробуй, - знизав плечима я.

Аїн піднявся і відійшов на середину круглого майданчика. Кілька хвилин стояв, від старанності морщачи лоб. Потім сумно зітхнув і здався.

- Справді. Не виходить... - він ще раз зітхнув. Але за мить знову просяяв і з надією глянув на мене. - А якщо спробувати поговорити подумки?

- Спробуй! - теж надихнувся я. - Це буде чудово, якщо в тебе вийде. Тоді ми зможемо говорити та ніхто про це не знатиме, навіть Тайлор із Дірасом.

- Це буде наша власна таємниця, - підхопив Аїн настрій і тут же зосереджено подивився на мене.

- Чуєш? - обережна, водночас дуже тиха думка пронеслася в мене в голові.

Радості не було меж. Хотілося застрибати на місці, але я стримався, адже ще не зрозуміло, чи зумію я відповісти.

- Так. - Чітко сформував я відповідь.

- Вийшло! - радісно взвизгнув Аїн. - Вийшло, вийшло! - на відміну від мене, він не став стримуватися і застрибав на місці.

- Тепер ми зможемо будувати таємні змови, - подумки повідомив він мені, корчачи зловісну мордочку, яка з його миловидною зовнішністю виглядала дуже смішно.

- А потім завоюємо світ! - так само, про себе, відповів я.

- Тільки без браслетів розмовляти подумки набагато легше, усе-таки відчувається перепона, - уже вголос сказав Малий. Потім ненадовго замовк, вочевидь щось обдумуючи, після чого поділився: - Я ось що подумав, нехай браслети блокують магію, але втекти звідси однаково можна, а потім уже придумати, як їх зняти. Ну або жити далі без магії. Хоча, не хотілося б.

- Сама так, - зітхнув я. - Усвідомивши себе магом, уже не хочеться від цього відмовлятися. Але не тільки в цьому проблема. Дірас мені казав, що ці браслети ще щось на кшталт повідця. Як я зрозумів, далеко від замку вони не відпустять.

- Цікаво... - Хлопчик підняв обидві руки й задумливо подивився на браслети. - А як далеко можна піти? Ти перевіряв?

- Ні, поки що не вдалося.

- Значить, перевіримо! - пожвавився хлопчик.

- Гарна ідея, а тепер нам пора вниз спускатися, а то на тренування запізнимося.

 - А що на ньому буде? - зацікавився хлопчик, слухняно тупаючи слідом за мною до люка.

- Для тебе поки що нічого особливого, Тайлор подивиться, що ти вмієш, а що ні, і почне вчити потихеньку.

- Але ж я нічого не вмію.

- Значить, просто почне вчити, - усміхнувся я.