Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

твого помічника, але він не відповідає.

— Він молодий. Іноді досі спить. Слабак. Зачекай, установлю

приватність.

Хвилина дружніх жартів закінчилася. Авасарала нахилилася

вперед, двічі клацаючи по екрану термінала, щоби додати рівень

шифрування. Червона іконка стала зеленою.

— Давай.

— Це з Ганімеда. Ти віддала наказ на Джеймса Голдена.

— І?

— Він у дорозі. Вочевидь, мав зустріч із місцевим науковцем.

Праксідайк Менґ.

— А це хто такий?

Амір в Атланті плавно перемкнувся на інший файл.

— Ботанік, панно. У ранньому віці емігрував на Ганімед із

родиною. Там здобув освіту. Спеціалізується на сортах сої для

низького тиску й освітлення. Розлучений, одна дитина. Нема

відомих зв’язків з ОПА або будь-якою визнаною політичною

партією.

— Продовжуй.

— Голден, Менґ і Бертон зійшли з корабля. Вони озброєні, увійшли в контакт з невеликою групою приватних охоронців.

«Пінквотер».

— Скільки?

— Місцевий агент не уточнює. Невеликий загін. Зробити

запит?

— Яка у нас затримка?

Коричнево-чорні очі Аміра замерехтіли.

— Сорок одна хвилина, вісім секунд, панно.

— Зачекай із запитом. Якщо у мене буде ще щось, можна буде

відправити разом.

— Агент повідомляє, що Голден домовився з приватною

охороною, це було або уточнення умов в останню хвилину, або

сама зустріч — випадок. Схоже, вони дійшли згоди. Далі вся

група пішла до закинутої мережі коридорів і пробилася

всередину.

— Куди?

— У занедбаний люк, міс.

— Що це, бляха, має означати? Його розмір? Місце

розташування?

— Мені зробити запит?

— Тобі варто полетіти на Ганімед і вдарити цю жалюгідну

подобу місцевого агента по яйцях. Додай запит на уточнення.

— Слухаюся, панно, — ледь помітно усміхнувся Амір. А тоді

раптом спохмурнів: — Останні новини. Секунду...

Отже, ОПА мало щось на Ганімеді. Може, вони щось там

залишили, може, щось знайшли. В усякому разі цей таємничий

люк робив усе на дрібку цікавішим. Поки Амір читав

і перетравлював новини, Авасарала почухувала тильний бік

долоні і наново оцінювала своє становище. Раніше вона думала, що Голден полетів туди спостерігати. Передовий розвідник.

Можливо, вона помилялась. Якщо він прилетів зустрітися з цим

Праксідайком Менґом, цим цілком непримітним ботаніком, ОПА вже може чимало знати про чудовисько Боббі Дрейпер.

Якщо додати ще й те, що Голденів бос — єдиний, у кого точно є

зразок протомолекули, то історія про колапс Ганімеда почала

набувати форми.

Щоправда, у ній досі були прогалини. Якщо ОПА гралася

з протомолекулою, вони цього не показували. А психологічний

профіль Фреда Джонсона не збігається з терористичними

атаками. Джонсон діяв звичними методами, а напад чудовиська

був явно незвичним.

— Відбувся бій, панно. Голден і його люди зустріли озброєний

спротив. Вони розставили чатових. Аналітик на місці не може

підійти.

— Спротив? Здається, ти казав, що там усе закинуте. У кого, бляха, вони стріляють?

— Мені зробити запит?

— Та чорт забирай!

За сорок світлових хвилин звідси відбувається щось важливе, а вона тут, у чужій спальні намагається з’ясувати, що саме, притискаючи вухо до стіни. Безвихідь стала фізичним

відчуттям. Їй здавалося, що зараз її розчавить.

Сорок хвилин туди. Сорок — сюди. Хай що вона скаже, хай

яким буде наказ, він запізниться майже на півтори години до

ситуації, яка, очевидно, швидко змінюється.

— Затримайте його, — сказала. — Голдена, Бертона. Їхніх

друзів з «Пінквотера». І цього таємничого ботаніка. Приведіть їх

усіх. Негайно.

В Атланті Амір загальмував.

— Якщо вони у перестрілці, панно...

— То відправте туди собак, розведіть усіх і заберіть їх. Годі

стежити. Виконуй.

— Слухаюся, панно.

— Подзвони, щойно це буде зроблено.

— Слухаюся, панно.

Вона спостерігала за його обличчям, поки він створює наказ, підтверджує його і надсилає. Могла майже уявити екран і рухи

його пальців. Хотіла, щоб він