Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

швидкість світла і закрив кляту справу.

— Наказ віддано. Щойно буде щось від місцевого агента, дам

знати.

— Буду на зв’язку. Якщо не відповім, телефонуй, поки не

прокинуся.

Вона перервала зв’язок і відкинулася назад. У голові гудів рій

бджіл. Джеймс Голден знову змінив гру. В хлопця був до цього

хист, але саме це робило з нього відому величину. Цей інший, цей Менґ, з’явився нізвідки. Він міг бути «кротом», добровольцем або ширмою, яку поставили, щоб завести ОПА

в пастку. Вона подумала, чи не вимкнути світло і спробувати

поспати, але облишила цю думку як програшну.

Натомість з’єдналася з базою розвідданих ООН. До наступних

новин — щонайменше півтори години. Тим часом вона хотіла

дізнатися, хто такий Праксідайк Менґ і чому він важливий.

Розділ дев’ятнадцятий. Голден

–Наомі, готуй корабель. Треба забиратися із супутника.

І забиратися негайно.

Із усіх боків розлізалися чорні волокна, темна павутина, й Голден був у центрі. Він знову на Еросі. Тисячі тіл

перетворюються на щось інше. Він гадав, що йому пощастило

втекти, але Ерос не зупинявся. Він та Міллер вибралися, але

зрештою Міллера наздогнало.

Тепер наздогнало і його.

— Що сталося, Джиме? — запитала Наомі здалеку по радіо. —

Джиме?

— Готуй корабель!

— Та штука, — подав голос Еймос, звертаючись до Наомі. — Як

на Еросі.

— Мати Божа, вони...

Голден зміг видихнути до того, як думки заполонив страх, відібравши йому мову. Серце стугоніло по ребрах, наче хотіло

звільнитися, і він зиркнув на рівень кисню на дисплеї шолома.

Здавалося, ніби йому бракує повітря.

Краєм ока він помітив, як щось ніби видирається по стіні, наче

відірвана рука, залишаючи по собі слід з мутного слизу. Коли

Голден крутнувся і націлив туди гвинтівку, воно перетворилося

на пляму крові під безбарвним шматком льоду.

До нього підійшов Еймос зі стурбованим виразом на широкому

обличчі. Голден відмахнувся, поставив приклад гвинтівки на

землю і сперся на найближчий ящик, щоби перевести подих.

— Мабуть, треба йти звідси, — сказав Венделл.

Він і Паула підтримували чоловіка з простреленим черевом.

Той насилу дихав. З його лівої ніздрі вилізла маленька червона

бульбашка крові, що здувалася і надувалася з кожним різким

видихом.

— Джиме? — лагідно мовила Наомі йому на вухо. — Джиме, я все бачила в камері на костюмі Еймоса. Я знаю, що це значить.

Готую корабель. А отой зашифрований локальний трафік майже

вирубився. Гадаю, нікого вже не лишилося.

— Нікого не лишилося, — повторив за нею Голден.

Куці залишки пінквотерівської команди витріщалися на нього: на їхніх обличчях занепокоєння змінювалося страхом. Вони

переймали його страх, навіть не знаючи, що ті волокна

означають. Чекали, що він щось зробить — і він знав, що мусить, але не міг сказати, що саме. Чорне плетиво заповзло йому

в голову яскравими кадрами, які змінювалися надто швидко, щоб їх роздивитися — наче відео прокручують на високій

швидкості... Джулі Мао в душовій кабінці, чорні ниточки

навколо неї, тіло кошмарно вигнуте; тіла, розкидані на підлозі

радіаційної камери; заражені люди, наче зомбі, вивалюються

з метро на Еросі, блюючи брунатним слизом на всіх навколо, і навіть крапля того слизу — це смертний вирок; відео зйомка

атракціону жахів, яким став Ерос; торс, обідраний до грудної

клітки, підтягується на одній руці, котячись жахним пейзажем, що його протомолекула створила невідомо з якою метою.

— Кеп... — Еймос торкнувся Голденової руки.

Голден відсмикнувся так, що ледь не впав. А тоді проковтнув

густу кислувату слину, яка назбиралася під язиком, і нарешті

сказав:

— Добре. Я тут. Ходімо. Наомі. Клич Алекса. Нам потрібен

«Росі».

Наомі трохи помовчала, а тоді сказала:

— А як же блокада...

— Просто, трясця, зараз, Наомі! — закричав Голден. — Зараз, трясця! Клич Алекса просто зараз.

Наомі промовчала, але чоловік з простреленим животом

випустив останній різкий подих і