Читати книгу - "Галка"

Вживайте терміново заходів.

Командуючий групою «Норд»

фельдмаршал Модель»

«30 червня.

Гер комендант!

Запідозрених мною не зустрів, хоча бачу їх і уві сні, бо. боюся».

«10 липня.

Гер комендант!

Нічого втішного для вас сповістити не можу. Якщо вони десь і є поблизу, то надто обережні. Говорив з пастухом. Той бачив, але ще в травні, на просіці двох. Один брюнет з пронизливими очима і ямочкою на підборідді, другий — низенький, очі швидкі, старший за брюнета. Пастух запевняє, що це німці. А я гадаю, що «дияволи небесні» і що їх не чотири, а більше»

«20 липня.

Гер комендант!

Нічого нового по виявленню «небесних дияволів». Ваш вірний…»

«30 липня.

Гер комендант!

«Дияволи» мов крізь землю провалилися. Бог милостивий і, може, вигнав їх з мого лісу. Але вони були. Я знайшов один батистовий парашут і великий мішок з речами. Надсилаю вам».

«10 серпня.

Гер комендант!

Парашут і мішок вантажів «небесних дияволів» ми знайшли, а їх самих нема. Мабуть, живуть обережно або пішли в інші ліси, я не помічав їхнього вогнища, хоча у лісі моєму зустрічав десятки вогнищ. Ось уже кілька тижнів до лісу прийшли сотні сімей, цілими хуторами селяни, чиновники, приїжджі з Риги, що жили в селах. У ліс вигнано тисячі корів, овець. Схоже на те, що люди ждуть приходу більшовиків. Мені від цього стає страшно.

Гер комендант! Ви лаєте мене, називаєте «ґаволовом». А що вдію я, слабий чоловік? Напружую пам'ять, щоб описати отих підозрілих. Естонець — білявий, на обличчя вродливий, років двадцяти. Такий же молодий і його напарник-брюнет, волосся без залисин, на чолі вміститься і моя долоня. Очі великі й ніби голодні, як у мого пастуха, який ніколи не наїдається. Боюся таких очей. Ще у брюнета на бороді ямочка. Ще… Згадав: у цього другого витатуйована лівій руці літера Т».

Дочитавши копію цього повідомлення, гауптштурмфюрер Вундерліх ударив кулаком по столу, а потім став хукати на руку.

— Недоумкуватий, чи що, цей лісник! — процідив з гнівом. — «Великі очі, як у голодного, високий лоб і витатуйована літера Т на лівій руці» — дрібниці. Т — це якір. Перший, естонець, і другий, що німця задушив, давні знайомі нашого Кротова!

Слова ці гауптштурмфюрер промовив уголос, хоча в кімнаті, яку люб'язно надав місцевий комендант під кабінет, нікого не було.

Гауптштурмфюрер Вундерліх поквапливо перегорнув аркуші з інформацією лісника за 20 і 30 серпня. Нічого втішного: «Небесних чортів» нема. «Біла пляма» у спостереженні і за 10 вересня. Нарешті останнє повідомлення.

«18 вересня.

Гер комендант!

Знову зустрів двох — кучерявого й з одвислою губою брюнета. Розмовляли з біженцями в секторі мого лісу, поблизу хутора Апшалас. Обидва в цивільній одежі, на головах — зовсім нові капелюхи».

Уповноважений контррозвідки гауптштурмфюрер Вундерліх склав усі копії документів, узятих ним особисто в штабі армій групи «Норд» і переданих йому місцевим комендантом. Вундерліху хотілося зосередитися, подумати. І не лише подумати про «небесних дияволів», хоча російські парашутисти і Вундерліх ніби зв'язані одною мотузкою, тільки на різних кінцях вузли.

9 липня війська новоствореного росіянами 3-го Прибалтійського фронту атакували лінії «Пантера», однак не на дільницях, де було на кілометр по вісімнадцять-двадцять довготривалих і дерево-земляних вогневих точок, не біля Плескау, а на південь від Острова, де фортифікаційних споруд, вогневих точок і загороджень було значно менше, а ріка Велика вужча, ніж у районі Пскова. Це змусило командуючого групою військ «Норд» Моделя сказати, що тут не обійшлося без радянських агентурних груп. І зовсім розгнівався фельдмаршал Модель, коли наприкінці червня три піхотні дивізії й одну учбово-польову було перекинуто на критичну ділянку фронту під Даугавпілс. Передислокація відбувалася спершу по ризькому шосе, а потім по кількох дорогах на південь. Війська фронту, якими командував генерал Єременко, зустріли підкріплення військам 16-ї армії з частин майже чотирьох німецьких дивізій у всеозброєнні.

А могло б бути й по-іншому. Коли завершувалося спорудження лінії «Пантера», фельдмаршал Модель у наказі писав: «Противник своєю перевагою змусив нас відступити. Нині ми досягли лінії, на якій на підготовлених позиціях влаштуємо рішучу оборону. З кожним кроком назад війна на суші, в повітрі й на морі наближається до Німеччини. Тут, де ми стоїмо, нам належить знову завоювати славу нашої зброї і показати нашу гордість, нашу стійкість». У червні — липні армії «Центр» були пошарпані в Білорусії і в Литві фронтами Рокоссовського, Черняховського і танковою армією маршала Ротмістрова. Протягом місяця Червона Армія від Смоленська пройшла майже сімсот кілометрів на захід, звільнивши дві столиці —