Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Не кохай мене, Ольга Джокер 📚 - Українською

Читати книгу - "Не кохай мене, Ольга Джокер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не кохай мене" автора Ольга Джокер. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 81 82 83 ... 106
Перейти на сторінку:
43.

***
Гра закінчується після рахунку три-два на користь дівчаток.

Ми робимо перерву, п'ємо коктейлі та шампанське, багато розмовляємо. На столах повно закусок та їжі. І все ж таки добре просто розслаблятися і нічого не робити.

Господар особняка Михайло виявляється шалено компанейським та харизматичним хлопцем. Я до колік у животі сміюся над його жартами.

Згодом Дарина пропонує зіграти ще один матч – дати хлопчикам відігратися, але Ярослав не дозволяє і просить мене взяти тривалу паузу. І все через ногу.

Я почуваюся чудово, нічого не болить, тим більше гра йде у воді і немає сильної фізичної дії. Але Яр розмовляє зі мною настільки строгим та безпринципним голосом, що хочеться розплакатися від образи. Загалом він завжди такий і не лише зі мною. Вимагає беззаперечного підпорядкування і, якщо щось влізе йому в голову, зовсім не переконаєш.

- Гей, хлопці, ми граємо? – цікавиться Дарина.

- Соня відпочиває, — відказує Жаров замість мене.

- У-у, ти спеціально її зливаєш, щоб ваша команда виграла? – цікавиться блондинка у блакитному купальнику.

Дівчатам сподобалося грати зі мною, тому що два голи з трьох були мої, за що я отримала максимум уваги та поваги.

Ярослав ніяк не коментує слова блондинки і просить мене посидіти в тіньку. Пропонує випити, але я відмовляюся і заперечливо хитаю головою. Відправляю його грати, а сама сідаю у крісло-мішок і беру в руки телефон. Від нудьги набираю номер Жені. Вона нічим не зайнята, тому з цікавістю вислуховує мою захоплену розповідь про хрестик. Переконує, що це добрий знак, але я їй мало вірю. Мені не хочеться знову придумати собі те, чого немає, щоб потім не розбитися об землю.

- Сфоткай та виклади у соціальні мережі! - пропонує Женя.

- Навіщо?

- Ну як навіщо? Хіба ти не розумієш? Так, гаразд. Підказка: Радміла, напевно, за тобою стежить.

- Я не займатимуся подібними дурницями.

- Радміла сказала, що боротьба почалася! То чому б тобі не завдати їй першого удару, якщо є можливість?

- Напевно, тому що це ганебно.

- Упевнена, що вона гратиме за правилами? - хмикає Женя.

Вона взагалі у мене завжди дуже підозріла і мало довіряє людям.

Я знизую плечима забувши про те, що подруга мене не бачить.

Так, мені хочеться, щоб Ярослав був моїм на всі сто відсотків.

Так, я мрію, щоб Радміла чудовим чином зникла з нашого життя, переставши писати і дзвонити, і всіляко нагадувати про те, що вона зовсім існує.

Але десь у глибині душі я розумію, що, на власний жах, не відчуваю до неї величезного негативу чи агресії. Відносини Ярослава та Радміли почалися задовго до мене. Можна сказати, що розлучницею є я, а не вона.

- О, Жек, вибач, - звертаюся до подруги. - У мене дзвінок по другій лінії. Передзвоню.

- Ага. Чекатиму!

Я здивовано дивлюся на екран. Галя. І що їй від мене треба? Ми ж чудово попрощалися, я щиро сподівалася, що як мінімум півроку ми не бачитимемося і спілкуватимемося один з одним. Невже Галі знову стало погано?

- Привіт, Соня, — дружелюбно вітається зведена сестра, щойно я знімаю слухавку. — Я хотіла поговорити.

- Слухаю тебе.

- Боже, я другий день сама не своя. Не знаю як бути. Говорити тобі чи не треба?

- Галя-я!

- Добре, добре! Ти стільки хорошого для мене зробила, тому я не можу промовчати, — зітхає зведена сестра. – Справа в тому, що Санна Володимирівна багато розпитувала мене про тебе, коли я лежала у лікарні. Робила це ніби ненароком. Для початку поцікавилася, ким ти мені доводишся. Звідки ми, як давно є родичами. Я сказала про наші з тобою непорозуміння, після чого Санна Володимирівна взялася за мене старанніше. Я розповіла їй про твою травму, про шлюб із Ярославом. Їй було дуже цікаво!

- Чорт... Чорт, чорт!

- Вибач мені, Сонь. Я думала вона просто балакуча і з усіма так поводиться.

Пф-ф, балакуча... Та вона крижана брила! Принаймні, при мені вона й зайвого слова не вимовила, зате дурну Галю катувала так часто, як тільки могла. А сестрі тільки дай волю поговорити.

- Мене нічого не насторожувало рівно доти, поки Санна Володимирівна наполегливо не попросила, щоб я тебе викликала і попросила приїхати. Не батьків, не хлопця. Вона вимагала, щоб ти допомогла мені з речами. Я довго обмірковувала всі останні події і вирішила сказати тобі правду. Знаю, ти можливо розлютишся і знову переведеш наші стосунки в розряд ворожих, але знай, що з недавніх пір я виключно на твоєму боці.

Я переконую Галю, що все гаразд, але виразно розумію, що ні. Ніфіга не в нормі. Тепер Санна і, відповідно, Радміла знають мою докладну біографію. І той факт, що наш шлюб з Ярославом був укладений не з теплих почуттів один до одного. І це, чорт забирай, абсолютно нечесно і неправильно!

Переводжу погляд на басейн, зустрічаюся поглядами з Ярославом. Він відверто посміхається, на щоках проступили чарівні фірмові ямочки. Зводжу ноги разом та розглядаю його всього. Жадібно, ревносно. Торкаюся кінчиками пальців срібного хрестика на шиї і роблю те, за що можна пізніше буду себе зневажати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 81 82 83 ... 106
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не кохай мене, Ольга Джокер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не кохай мене, Ольга Джокер"