Читати книгу - "Не кохай мене, Ольга Джокер"

Відкриваю камеру, роблю селфі. Так, щоб було видно обличчя та хрестик, подарований Ярославом. Фото виходить дуже непогане, але для покращення ефекту я накладаю кілька фільтрів.

Руки тремтять, коли я відкриваю соціальні мережі і, поставивши геолокацію, гружу фотографію в сторіс.

Матінко. Я це зробила.

Насамперед приходить реакція від Жені. Вона хвалить і всіляко мене підбадьорює. Просить уважно стежити за переглядами, щоби потім вирахувати Радмілу.

Голова починає розколюватися від великої кількості інформації, я відкладаю телефон у сторону і роблю глибокий вдих.

Яр махає рукою і вибирається з басейну, давши зрозуміти, що гра закінчена і він йде до мене.

Кожна клітинка мого тіла на Жарова реагує. Могутньо, сильно. Як ні на кого більше. І мені б порадіти, що, можливо, я завдала Радмілі нокаутуючий удар, але задоволення від свого вчинку чомусь я не відчуваю.