Читати книгу - "Дві сторони, Єва Басіста"

Віра дивилася на Ларису Петрівну, яка говорила зі своїм чоловіком. Вона йому коротко пояснила всю ситуацію, а далі додала:

- Аліна хоче зустрітися зі мною біля пішохідного мосту. Вона мені сказала, що хоче там, бо їй подобається природа, але це не правда. Та паскуда хоче вбити мене!

- Ларисо, а звідки ти впевнена, що та Тетяна говорила тобі правду? А чи вона вводить тебе в оману?

- Дмитре...

- Добре, - зрозумів чоловік. - Я все зроблю.

- Будь обережним, - промовила жінка.

Після цього білявка поклала телефон на стіл, підняла свої очі та сказала:

- У мене серце не на місці.

- Звісно можна податися до Жовтенького додому, але це дуже дивний варіант. Проте...

- Що?

- Мені чомусь здалося, що він щось задумав щодо Романа. У нього був голос дивний, а також якось нетипово говорив.

- Ти думаєш, що той Жовтенький щось знав?

- Переконана на відсотків сімдесят...

Жінка насупила брови, а Віра продовжила:

- Я поїду до Дмитра. Мені підказує серце, що... Я не можу пояснити свій стан.

- Я поїду з тобою.

- Гадаю, що не варто...

- Віро, не пручайся. Якщо справа стосується мого сина, то я також маю бути присутня. Не вистачало, щоб із тобою щось сталося.

Дівчина опустила свої сірі очі, але на знак згоди махнула головою. Їй було неймовірно важко. Якесь незрозуміле хвилювання проникло до кожної клітинки та мучило чорнявку, яка крім цього відчувала неймовірний холод.

Дмитро Трубан зробив усе, як йому сказала дружина. На це все у нього пішло майже дві години. Найскладніше було домовитися з правоохоронцями, але чоловіку білявці пощастило зловити на коридорі Брехливого, притиснути його до стіни та сказати:

- Хоч раз у житті зробіть щось добре!

Звісно чоловік хотів узяти з собою на зустріч Ракова, але той не брав трубку. Тоді довелося пертися до відділку, де протирали штани працівники міліції.

- Гаразд. Я поїду з вами, а також візьму з собою декілька хлопців. Надіюсь, що ваша паніка не просто так...

Звісно Брехливий не вірив, що оскаженілий Трубан каже чисту правду, але поїхав із ним. Однак його слова виявилися істинними.

Коли вони прикотили на місце зустрічі, то виявили там двох чоловіків. Вони стверджували, що просто сидять на березі річки, насолоджуються природою.

- Хіба незаконно сидіти тут? Невже ми комусь заважаємо? - сказав один із них.

Але обшук молодиків змусив їх хвилюватися. Правоохоронці виявили у них два пістолети, а неподалік в багажнику автівки лежав Іван Раков. За ті декілька годин він подумки розпрощався зі життям. Гадав, що доживає останні миті свого життя, а також надіявся померти не болючою смертю. Йому не кортіло, щоб із нього знущалися перед тим, як він відійде на той світ.

Однак коли відчинилися двері багажника, то він навіть не очікував побачити обличчя правоохоронців та Дмитра. Детектив моментально відчув щастя.

- Це не наше авто! - кричав один з амбалів. - Ми нічого не знаємо!

- Хлопці ви у цілковитій дупі, - проказав Брехливий. - Якщо не зізнаєтеся, то до кінця життя сидіти вам у тюрмі.

Мабуть, такий психологічний тиск подіяв, адже один із них, що переважно мовчав, сказав наступне:

- Я розкажу вам усе, що знаю.

Він розповів Брехливому, що в цьому парку вони мали напасти на Ларису Трубан та вбити її, а замовлення на це зробила Аліна Діденко.

Мати Лілії сиділа у квартирі своєї доньки та чекала на дзвінок від своїх хлопців. Вона знала, що запланована зустріч мала статися понад годину тому, однак у неї на руках не було жодної інформації щодо того всього.

Тому Аліна хвилювалася та одночасно злилася. Також жінка нічого не знала про доньку. Остання дві години тому пішла та зникла. Але раптово хтось подзвонив у двері. Чорнявка гадала, що це її непутяща Лілія. Тому одразу побігла до дверей, але на порозі стояли правоохоронці. Від цього у жінки похололо в серці.

- Кого вам? - запитала вона.

- Ви Аліна Діденко? -  сказав Брехливий.

- Так, а що?

- Ви підозрюєтеся в організації замаху на вбивство?

- Що? - обурилася вона та стала все заперечувати, але це їй не допомогло.

Міліціонери заарештували її. Вони не зважали на крик та погрози брюнетки.

- Це вас та Лариса на мене натравила! Це вона спеціально зробила, адже ненавидить мене та мою доньку! Щоб вона здохла! Ану заберіть від мене свої брудні руки!

Але скільки б не обурювалася жінка, то через п'ять хвилин вона сиділа в автомобілі правоохоронців. До того часу Діденко заспокоїлася, адже до неї тільки зараз дійшло, що їй варто було зберігати спокій. Однак уже нічого не змінити. Варто миритися з тим, що є. Хоча більше жінка стала переживати за доньку, яка пішла та зникла.