Читати книгу - "Аеропорт"

94

— Отже, боксом. Молодець. Але, будь ласка, тримай свої таємні таланти при собі наступного разу.

95

— Так, сер. Ви можете бути спокійні.

96

— Ну гаразд. Радий був із тобою поговорити, Олексій. Наступного разу знатиму, на кого ставити у вуличній бійці.

97

— Радий був із вами поговорити, сер. Гарного вам дня.

98

— І тобі того самого, боксер…

99

Фраза з пісні Семенича «Штрафні батальйони».

100

«Правий сектор».

101

Кевлар — арамідне волокно, що має високу міцність.

102

— Особові отримаєте, а інші ваші папери нам самим знадобляться —… — Завтра приходьте.

103

Офіцери Служби безпеки України.

104

— Усе гаразд! — … — Це не якісь прибульці із заходу. Це наші хлопці зДонбасу. Я… я… я завжди виступала проти нової влади, і ось вона закінчилася, правда?

105

— А допуск маєш? А що ти за телебачення? А брешете ви все!

106

— Брешуть, брешуть, брешуть все, жиди прокляті!

107

Тут Машинобудівний технікум.

108

— Добге, мені якгаз потгібна гозминка. — … — Ведіть у «пегемовну» на сходах. Пгиготуйте пацієнта. Я загаз зійду.

109

— Я так і знав. — … — СБУшник. Отямиться, запиши все, що скаже. Дати води — і в підвал. І пегевіг, чи не зламані ноги.

110

— Усе йде за планом. Облаштовуємося. Нагод задоволений. Жовто-блакитні не вогушаться.

111

— Папа дуже задоволений вами. — … — Продовжуйте в тому ж дусі та тримайте нас у курсі. Ще дві телевізійні групи в дорозі. Це все, чим зараз ми можемо допомогти.

112

— Служіть, служіть.

113

«Городяни й мешканці Солегорська вітають ухвалу про референдум. — … — Ви бачите, як радіють люди, як обіймаються з ополченцями, приносять їм квіти і їжу…»

114

— Ось і зустрілись, дорогий! Аллаху акбар!

115

— Гозстгіл слухає.

116

— Ну, здрастуй, Розстрільчик, здрастуй, дорогий. Ворон це, Ворон.

117

— Вогон, гадий тебе чути. В Кгасному вас зачекалися.

118

— Завтра-післязавтра будемо, брат.

119

— Буду гадий побачити у себе в Солегогську. Я завжди на зв'язку.

120

— Я зрозумів, дорогий, зрозумів. Буду радий! Так, брате, одне прохання є.

121

— Слухаю, Вогон.

122

— Там у тебе під носом один журналіст із Америки. Олексій Молчанов його ім'я.

123

— О'кей, Олексій Молчанов. Записав. І що?

124

— Закрий його для мене, брат. Притримай без шуму. Я приїду. У мене до нього своя розмова є.

125

— Але ж він амегиканець.

126

— Ну, просто зник, і все Загубився, так, брат? Люди губляться, так? Я тебе прошу, брат. Все зроблю, брат. Тільки візьмеш — тримай його міцно Він, шакал, крутий дуже.

127

— Добге, якщо він тут, знайдемо його. Ще питання є?

128

— Ні, брат, нема.

129

— Ну, до зв'язку тоді. —… — Не бгат я тобі, гнидо чорножопа.

130

— А де ж Ленін?

131

— Так, уявіть собі, це пгес-пап'є.

132

— А де ж портрет Леніна? — … — Для фул-хауса (Комбінація в покері: будь-які три карти однакового рангу й пара з двох інших карт, три плюс два. — Прим. ред.)бракує ще одного лиходія.

133

— Згоден з вами! — … — Лиходій, як ви висловилися, Ульянов-Ленін був жидомасоном. Саме він ствогив пегший жидівський угяд, який гозстгіляв цагя-батечка, Цагство йому Небесне! — … — Він же готувався остаточно гозвалити Госію.

134

— За все на євреїв готовий суддя —

За ніс, за сутулість, волосся.

За те, що убити хотіли вождя,

За те, що їм це не вдалося. (Переклад О. Гончар)

135

— Губегмана цитуєте? — … — Євгеїв любите? (Ігор Губерман — радянський, а пізніше ізраїльський поет, відомий передусім своїми місткими чотиривіршами — «гаріками», сповненими ненормативної лексики — Прим, ред.)

136

— Ви з собою возите всі ці портрети?

137

— Ні, Дзегжинський жив тут до мене. Тут було укгаїнське НКВС, якщо ви не знаєте. Загаз наше.

138

— Ось, до речі, про НКВС. Ви не помилилися —… — Мої НКВСники загаз спілкуються з їхнім НКВСником. За допомогою дгилю. Чи не бажаєте спуститися подивитися?

139

— Пгавильна відповідь — … — Навіть не думайте. За двегима мого кабінету стоять п'ять озбгоєних до зубів спецназівців. Мій начальник охогони впізнав вас. Це ж ви зламали гебго одному з його найкгащих хлопців у сімфегопольській «Москві»?

140

— А, це? Він просто невдало впав. Ви що, привезли із собою всі ці «маски» з Москви, заїхавши в Крим, аби допомогти демократичному волевиявленню громадян?

141

— Це кгимська самообогона. Я був там від початку. Готував моїх людей з нуля. Це я пговів голосування в їхній Вегховній Гаді, штугханами зганяв туди їхніх депутатів. Це я пговів їхній смішний гефегендум, і саме я повернув Кгим Госії.

142

— А Путін каже, що він.

143

— Путін багато чого каже.

144

— Це точно. Тепер, коли ми з'ясували, нарешті, істинне авторство великого повернення, у мене виникає законне питання. А чому не татарам і не грекам одразу, якщо вже на те?

145

— Вони його знову пгосгуть, як уже було в історії. Кгим — госійська земля! Кгим — Госія. Вони самі висловили бажання жити в Госії.

146

— Знаєте, якщо провести референдум у Мордовії з питанням, чи хочуть вони жити в Парижі, то неважко передбачити, яким буде результат, і навіть французькі спецназівці з Іноземного легіону не знадобляться. І що тоді? Доведеться облаштовувати мордовсько-паризький кордон?

147

— А ви жагтун, як я бачу. Чи не бажаєте спуститися зі мною у підвальчик? Адже ви фотоггаф, чи ні? Вам має бути цікаво, чи ні?

148

— У мене з собою нема камери, але якщо ви наполягаєте, я можу спуститися.

149

— Ні, камеги були погожні. —… — Коли ми прийшли сюди, будівля була погожня, і камеги були погожні. Зате загаз вони повні. Забиті шпигунами й колабогаціоністами.

150

— Це дигектор місцевої школи. — … — У день