Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

— Хм, скажи про це танцемучительці.

— Кому? — Альберт розреготався. — Танцемучительці? А вона, між іншим, від тебе у захваті. Сказала, що рідке дерево так до старості гнеться.

— По собі, мабуть, судить, — не залишилася я в боргу. — Хіба вона ще не виїхала з особняка?

— Ні, Ейслер та її помічники залишаться тут до балу. Це умови її найму, їм заборонено виходити з дому, зайві чутки нам ні до чого.

Я здивовано клацнула язиком — жорстко він із ними.

— А модистки?

— Модисткам для роботи потрібні їхні майстерні, тому за ними просто наглядають, — спокійно продовжив Альберт. — Чи можу я дізнатися, що за сукню ти їм замовила?

— Довгу.

— І все?

— Так, — спокійно відповіла я.

Альберт з очікуванням подивився на мене.

Упевнена, що з модистками він встиг поспілкуватися, ось тільки у мене цей пункт дуже докладно обговорено в договорі, тож я не збираюся відступати.

— Ти впевнена? — спитав він нарешті.

— Абсолютно, — підступно посміхнулася я.

Шок гарантую всім.

— Це все-таки бал, а не…

— Похорон? — Альберт не поділяв мої веселощі. — Ця сукня, якщо, звичайно, швачки впораються з поставленими перед ними завданнями й ти не намагатимешся їм заважати, стане еталоном бальної сукні в вашому майбутньому.

Сандр ще раз уважно поглянув на мене. Було добре видно, що він злий як чорт, але, певне, вже отримав імунітет до моїх витівок.

— Аристократія досить жорстока до білих ворон. Не боїшся?

— Аль, — я підвелася з-за столу та підійшла до нього. Потім, поклавши руки йому на плечі, нахилилася до його вуха та прошепотіла: — Коли тобі роблять виклик, на нього треба відповідати, до того ж бажано відповідати з розмахом, щоб наступного разу той, хто замислиться повторити цей подвиг, тисячу разів наперед подумав.

— Божевільна, — прошепотів Альберт, всаджуючи мене собі на коліна, — ти взагалі вмієш боятися?

— Довелося розучитися, — я ковзнула пальцями по його щоках. — Або ти, або тебе.

— Божевільна, — ще раз повторив він, але судячи з того, як його руки ковзнули по моїх грудях, говорив він вже зовсім про інше.

Бібліотека в особняку герцога Сандра

Бібліотека герцога виявилася цікавою. Більшу її частину складали книги з вогненної магії. Наскільки я зрозуміла, бойової.

Виходить, Альберт далеко не лише вогняні квіточки вирощує.

Постаралася розібратися, як ця магія діє, але зазнала повного провалу. Щоб щось там вийшло, потрібно відчувати в собі силу вогню, але я в собі, крім власної природної дурості, нічого такого не могла відчути.

Ну не було в мені всіх цих потоків, рухів і поривів.

Інші від мене одержують, а от я сама від себе нічого — швець без чобіт. Хоч Альберт і намагався мені колись довести протилежне.

Єдине, що змогла зрозуміти з книг, це те, що жодних словесних заклинань не потрібно — все відбувається на рівні образів і уявлень.

Порившись, знайшла книгу про пророкування.

Про те, що існує різниця між пророцтвами та передбаченням, дізналася саме з неї.

Передбачення вказують на найбільш можливий варіант події, а ось пророцтво — єдино вірний.

Ще складніше виявилося із пророцтвом відьом.

Цьому була присвячена лише одна глава, але вона дала чималу їжу для моїх роздумів.

Пророцтва, зроблені відьмою, поруч із пророцтвами інших людино-сутностей навіть близько не стояли.

А все тому, що пророцтва відьом не показували майбутнє — вони його творили.

Відьма вимовляла пророцтво один раз, і весь Всесвіт з цього моменту працював на впровадження в життя передбачуваних подій. Причому цілком і точно пророцтво пам'ятали тільки відьми того роду, в якому воно було вимовлено, інші ж знали його або зміненим, або не повністю.

Тобто за фактом ніхто не знав пророцтва точно. Мало того, саме пророцтво могло бути алегоричним.

Наприклад, під звіром могла матись на увазі жорстока людина, а вітер міг позначати когось швидкого.

Але це ще не все. Відьми роду відстежували свої пророцтва.

Як вони це робили, було незрозуміло. Але коли вони були впевнені, що всі умови дотримані точно, відьма вимовляла пророцтво вдруге, й тільки тоді воно збувалося.

Досить дивна, на мій погляд, система, але, гадаю, саме вона була своєрідним стоп-краном і дозволяла не справджуватися найжахливішим пророцтвам.

А що? Дуже зручно. Пророкувала відьма комусь страшну смерть, а цей хтось вирізав увесь відьомський рід. Ось пророцтво й не справдилося, вдруге повторити просто не було кому.

Це не я вигадала, це як приклад у книзі була описана причина загибелі всіх відьом роду Лей.