Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян 📚 - Українською

Читати книгу - "Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян"

463
0
01.04.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Руда магія і повна торба пригод" автора Ляна Аракелян. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 83 84 85 ... 190
Перейти на сторінку:

– І там продають солодощі? – здивувалася Кхибра.

– Виключно солодощі! Моя мама – випускниця академії. Вона теж навчалася на кулінарному і не знала, що це був їхній останній випуск. На щастя, нас вибрав Маятник, і факультет знову живе. Я така рада! Мама з татом познайомилися тут ще адептами. А я народилася, коли вони були на п’ятому витку. Щоправда, мене майже одразу відправили додому, до бабусь і дідусів, щоб я дала можливість батькам спокійно вчитися.

Я уважно дивилася на Міларунн.

– Скажи, а в їхній групі було багато?

Білочка задумалася.

– Двох я знаю точно, мама з ними досі спілкується. А про решту не питала. Хочеш, дізнаюся?

– Хочу, – впевнено сказала я.

– Коли поїду додому, то обов’язково запитаю. Тобі ж не терміново?

Я мотнула головою – ні.

– Їсти хочеться, – погладив себе по запалому животу Вальдек.

– Ходімо до їдальні.

На обід подавали грибну юшку й овочеве рагу з індичкою. До нас за столик підсіла красуня-дріада. На відміну від Орсяни, вона мала волосся-кучерики кольору стиглого жита, яке підстрибувало веселими спіралями від кожного повороту голови. Великі очі в тон шкірі – ніжно-фісташкові.

– Привіт! До вас можна? – поставивши на стіл тацю, запитала вона.

– Сідай, – з цікавістю роздивляючись дріаду, сказав Вальдек, – місця всім вистачить.

– Я – Зіррілана, можна просто Зі.

Ми познайомилися. Я кинула короткий погляд у тарілку дріади – тільки рагу. М’яса немає. Було б дивно, якби дріади їли м’ясо. Хоча, ходять чутки, що деякі чоловіки їхньої раси їдять оленину. Хтозна, можливо, це брехня, а може й ні.

– Я – майбутня травниця, а ви? – не зводячи з нас зацікавленого погляду, запитала Зі.

– Ми – майбутні кулінари.

Вона здивовано покліпала очиськами.

– Дивина та й годі! Хіба в місті немає артілей, де можна вивчитися на кухаря? Приєдналися б до якоїсь гномської громади, вас би навчили готувати. Невже для цього потрібно вступати до академії?

– Ми будемо магами-кулінарами, – спробувала їй пояснити Кхибра.

– Не бачу різниці, – відправляючи в рот шматочок баклажана, відповіла Зі. – По-моєму, королю нікуди гроші приткнути, якщо фінансує геть даремний факультет.

– Даремний? – здивовано заломила ліву брову Міларунн.

– А в чому користь? Куховарство, воно і за Зорекрилими горами куховарство. У всіх тавернах немає різниці, що замовиш – смак страв нічим не відрізняється. Хіба що в рестораціях подають щось вишукане. Воно й зрозуміло, все ж таки висока кухня.

Кхибра стиснула пальці в кулак, але я її штовхнула ліктем – не варто заводитися в перший навчальний день. Тролиця знехотя поклала руку на стіл.

– Ерік Другий фінансує факультет кулінарії? – я здивовано присвиснула.

– Ти не знала? – запитанням на запитання відповіла дріада. – З якого дрімучого лісу ти тут з’явилося, дитятко? Король повністю утримує академію. І стипендії платяться з королівської скарбниці.

Я промовчала. Усі інші теж мовчки доїдали обід.

– Свята Дерсанга*! Ви що, дикі?

– Ага, – підтвердив її слова Рудик. – Я Рудольф, а це, – він кивнув на близнюка, – мій брат-близнюк Вальдек. І ми справді Дикі. Прізвище в нас таке.

– Ідіоти, – пробубніла дріада і встала з-за нашого столу. – Щоб я ще хоч раз з вами за один стіл сіла.

Дріада вискочила і помчала на вулицю, залишивши тацю з недоїденим рагу і салатом. Ми всі мовчали.

– Та щоб вона в Марсулу провалилася! – лайнулася Кхибра.

– Заспокойся, вона не варта, щоб ти так переймалася.

Кхибра ще раз лайнулася, але тепер уже тихо. Я усміхнулася, а через мить наш стіл реготав над тим, що сталося.

– Ми тут багатьом як кістка в горлі. Тож готуйся, Білочко, ой... – я затулила рота руками і глянула на Міларунн. Треба ж було ляпнути таке. Я вже приготувалася вибачатися.

– Усе гаразд, – махнула вона рукою, – мене і вдома так звуть. Я звикла і не ображаюся. Це через хвостики, – вона мотнула головою, і хвостики ворухнулися, немов білка повела вухами. – Мені навіть подобається.

Після обіду, який не поступався куховарству Міша і Миша, ми вирушили до каштелянки отримувати форму. Нам видали спідниці та блузи яскравого апельсинового кольору, а хлопцям – штани і сорочки. До них належали такі ж помаранчеві мантії, як у пані Грехем з вишитими на них знаками академії.

У бібліотеці за книжками стояла черга. Ми прилаштувалися в самому хвості, й я з задоволенням розглядала книги. Деякі були великими та дуже товстими, такими, що без магії з місця не зрушиш. Інші – тонкі й відносно нові. А ще на самісінькій горі стелажів лежали сувої. Я раніше ніколи не бачила такої кількості книг! Ні, у нас, звісно ж, була шкільна бібліотека, але хіба така? Тут уздовж стін стояли десятиповерхові стелажі. Книжки, книжки, книжки, сувої, сувої, сувої... Скрізь, з усіх боків, навіть під стелею висів величезний квадратний стелаж із книжками.

1 ... 83 84 85 ... 190
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян"